Нещодавно глава польської комісії з репарацій Аркадіуш Мулярчик оцінив наслідки дій Німеччини в Польщі під час Другої світової війни в 850 мільярдів доларів.
При цьому він підкреслив, що ця сума заснована на відомостях звіту, зробленого більше 70 років тому. Сьогодні, на думку Мулярчика, необхідно застосовувати нові методи розрахунку. Раніше подібний курс підтримувала попередній прем'єр-міністр Польщі Беата Шидло, а глава правлячої партії "Право і справедливість" Ярослав Качинський не раз заявляв, що Німеччина не має юридичних підстав для відмови у виплаті. Берлін, в свою чергу, заявляє про повну виплату репарацій всім сторонам, які постраждали від дій нацистської Німеччини, і заперечує наявність будь-яких боргів по відношенню до Польщі. У спробі стягнути з Німеччини матеріальну компенсацію Варшава підготувала проект резолюції про історичну відповідальність Німеччини за злочини нацизму проти Польщі.
Рада Безпеки, приймаючи до уваги письмову заяву від уряду Республіки Польща щодо міжнародної оцінки збитків, завданих Німеччиною Польщі за роки окупації (1939 - 1944 рр.), а також необхідності уточнення розміру матеріальної компенсації і неправомірності відмови від виплат військових репарацій,
1. пропонує Німеччині беззастережно підтвердити свою повну відповідальність за злочини нацизму,
2. пропонує Польщі надати повний розрахунок завданих збитків в роки окупації з урахуванням інфляції,
3. постановляє далі створити фонд для виплати компенсацій за претензіями та заснувати комісію з управління цим фондом,
4. пропонує Польщі внести пропозиції щодо складу та чисельності Компенсаційний комісії...
Справедливості заради треба сказати, що "зруйновані міста і села, економіка і промисловість", а також "втрачений демографічний потенціал", заявлені паном Мулярчиком, - дуже суха, неемоційна і м'яка констатація пережитого Польщею жаху. Такий болісний кричущий досвід не можна виміряти жодними матеріальними засобами. Якщо Варшава вважає, що їй присудили недостатню компенсацію, то вона має повне право продовжити з'ясовувати відносини з Німеччиною. Але в двосторонньому форматі, оскільки на глобальному рівні факт її згоди з розміром отриманих репарацій був зафіксований за допомогою відповідної угоди ще в далекому 1954 році. Виносити ж свої особисті домисли на глобальне обговорення, щонайменше, некоректно.
Якщо ця резолюція буде хоча б розглянута Радою Безпеки, то відразу виникне натовп бажаючих переглянути невигідні для них підсумки "справ давно минулих років". І незабаром резолюції Радбезу і Генасамблеї ООН про історичну відповідальність перетворяться в звичний інструмент для вимагання та шантажу, який замінятиме собою загальноприйняте міжнародне законодавство і переписуватиме історію за зразком, зручним для заявників. Тоді такі любителі багаторазово нагріти руки на одних і тих же подіях, як Польща, отримають індульгенцію на поповнення державного бюджету за рахунок старих образ. Спочатку претензії до Німеччини, потім ще раз пригадають Ризький мир Росії, Віленський край Литві і безліч образ Україні від Волині до Коліївщини. Не виключено, що наступною резолюцією буде вимога перегляду поділів Речі Посполитої і повернення всіх територій, що належали Польщі до Віденської конвенції 1772 року, і втілення "Ягеллоньскої ідеї".
По суті, Варшава своїми діями створює небезпечний прецедент підміни міжнародного права приватною думкою окремо взятої держави. Ухвалення польської резолюції в Раді Безпеки буде означати упередженість Організації, що допускає нав'язування рішень з боку окремих членів. ООН, чия діяльність і ефективність давно піддається конструктивній критиці, остаточно дискредитує себе. Розпочнеться глобальна криза і політичний хаос, який в умовах напруженості на міжнародній арені загрожує вилитися в катастрофічну серію конфліктів по всій земній кулі.
