.jpg)
Сьогдоні, 11 травня, відзначається день народження всесвітньо відомого екцсцентричного іспанського художника-сюрреаліста Сальвадора Далі. Про те, яким насправді було життя Далі, розповіли в Sotheby's.
1. Сальвадор Феліп Жасінт Далі і Доме́нек народився 11 травня 1904 року у Фігерасі, Іспанія. Виключений з художньої школи після відмови складати випускні іспити, молодий художник переїхав до Парижа в 1929 році, де зустрівся зі своїм кумиром Пабло Пікассо та заприятелював з каталонським художником Жоаном Міро, який познайомив Далі із засновником сюрреалізму Андре Бретоном. Далі приваблювало захоплення групи підсвідомістю та прагнення створювати роботи, що черпали зі світу сновидінь.
2. На творчість Далі мали значний влив теорії Зиґмунда Фройда про психоаналіз і сексуальне придушення. Ще будучи студентом-художником у Мадриді, Далі прочитав книгу Фройда "Тлумачення сновидінь", яка надихнула художника на інтерес до ідей самоінтерпретації як творчого інструменту.
Він зустрівся з Фройдом у Лондоні в 1938 році після того, як Фройд втік з окупованого нацистами Відня. На зустріч Далі приніс свою картину "Метаморфози Нарциса" (1937). Автор Стефан Цвейг разом із меценатом Едвардом Джеймсом, якому належала картина, організували зустріч, під час якої Далі мав можливість зробити замальовку відомого австрійського психоаналітика.
Метаморфози Нарциса. Фото: wikiart.org
3. Далі вірив, що він є реінкарнацією свого старшого брата, якого також звали Сальвадор і який помер всього за 9 місяців до народження художника. Привид брата переслідував його існування, і в 1963 році Далі намалював "Портрет мого померлого брата". Сім'я була вражена втратою. Коли Далі було шістнадцять років, померла його мати, яка завжди підтримувала його талант, і цю подію художник назвав "найбільшим ударом, якого я зазнав у своєму житті".
Портрет мого померлого брата. Фото: wikiart.org
4. У 1930-х роках він розробив свій "параноїдально-критичний" метод, який дозволив йому отримати доступ до своєї підсвідомості. По суті, індукований стан параної, який уможливлював деконструкцію ідентичності, що заохочувала суб'єктивний розум вигадувати зв'язки між інакше непорівнянними або малоймовірними об'єктами.
5. Пізніше сюрреалісти вигнали Далі за його прославляння фашизму та збочену одержимість Гітлером. Сюрреалісти загалом дотримувалися марксистської ідеології і були в жаху від постійного загравання Далі з авторитаризмом і, зокрема, від його захоплення німецьким фюрером. Якось Далі зауважив: "Я часто мріяв про Гітлера як про жінку. Його плоть, яку я уявляв білішою за білизну, захоплювала мене..." Цей потяг втілився у кількох роботах, зокрема у його "Загадці Гітлера" 1939 року. Це було занадто для сюрреалістів, які вигнали його у 1939 році.
Загадка Гітлера. Фото: wikiart.org
6. Далі познайомився зі своєю майбутньою дружиною Оленою Іванівною Дьяконовою, відомою як Гала, коли вона була одружена з його другом, художником Полем Елюаром. Проживши разом 48 років з 1934 по 1982 рік, вони були дуже нетрадиційною парою. Росіянка була на десять років старша за Далі, якому на момент їхнього знайомства виповнилося лише 25 років. Гала, яка все ще була одружена з Елюаром і мала тривалий роман з Максом Ернстом, покинула їх обох і майже одразу стала центром світу Далі, виступаючи одночасно його художньою музою та менеджером його виставок і продажів.
Пара перебувала у відкритому шлюбі, і Гала мала багато заохочуваних романів. На момент смерті у віці 87 років вона мала романтичні стосунки з 22-річним актором серіалу "Ісус Христос - суперзірка" Джеффом Фенхолтом. Далі не тільки обожнював її, він повністю залежав від неї, сказавши одного разу: "Я б відполірував Галу до блиску, зробив би її максимально щасливою, дбаючи про неї більше, ніж про себе, тому що без неї все б закінчилося".
Портрет Гали, Сальвадор Далі. Фото: wikiart.org
7. Свою найвідомішу картину "Стійкість пам'яті" Далі створив, коли був зовсім без гроша в кишені. Скандально налаштований через його стосунки з Галою, батько Далі вигнав 25-річного художника з родинного будинку. Художник переїхав до халупи в Порт-Лігат, сусідньому рибальському селищі. Завершена, коли Далі було 27 років, його знаменита картина натхненна краєвидами півострова Кап де Креус та розташованої поруч гори Пані. Деякі історики припускають, що розплавлений годинник Далі був натхненний загальною теорією відносності Альберта Ейнштейна, хоча сам Далі заперечував цей зв'язок, посилаючись на спогад про сир камамбер, який він бачив, як плавиться на сонці. Картина була анонімно подарована Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку, де вона залишається окрасою колекції.
Стійкість пам'яті. Фото: wikiart.org
8. Легковпізнавані закручені вуса Далі, можливо, є найвідомішою частиною волосся на обличчі в історії мистецтва. У телевізійному виступі Далі чітко заявив: "Це найсерйозніша частина моєї особистості. Це дуже прості угорські вуса. Пан Марсель Пруст використовував таку саму помаду для цих вусів".
Епатажне фото Сальвадора Далі. Фото: wikipedia.org
9. Секс лякав його, але також був його одержимістю. Фіксація Далі на сексуальності сягає корінням у дитинство – боячись, що він сексуально неадекватний, або навіть імпотент, молодий Далі став, можливо, залежним від мастурбації, яка була його основним, можливо, єдиним засобом сексуального вираження в дорослому віці. Питання про гомосексуальність художника також кружляли навколо нього, ходили чутки, що іспанський поет Федеріко Гарсіа Лорка намагався його спокусити.
Здається, Далі все життя боявся сексу (будь-якої орієнтації) – вважається, що він був незайманим, коли зустрів Галу у 25 років, і надавав перевагу вуайєристичним втіхам (зокрема, влаштуванню оргій), а не статевому акту. Ці теми знайшли відображення у багатьох його роботах, художник каже: "Зараз сексуальні одержимості є основою художньої творчості. Накопичена фрустрація призводить до того, що Фройд називає процесом сублімації. Все, що не відбувається еротично, сублімується у творі мистецтва".
10. У нього був домашній оцелот на ім'я Бабу. Він усиновив Бабу в 1960-х роках і брав його з собою всюди, включаючи ресторани. Його також пам'ятають через його домашнього мурахоїда, якого він брав на прогулянки вулицями Парижа і навіть брав з собою на шоу Діка Каветта.
Далі та оцелот Бабу. Фото: wikipedia.org
11. Він мав хист до моди і співпрацював з дизайнеркою Ельзою Скіапареллі. Ще студентом Дали одягався, як англійський денді, і протягом усього життя був відомий своїм фірмовим, ексцентричним стилем. Говорячи про цей інтерес, він розмірковував: "Постійна трагедія життя - це мода". У 1930-х роках він захопився дизайном Ельзи Скіапареллі, з якою співпрацював у створенні кількох приголомшливих моделей, зокрема білої вечірньої сукні, прикрашеної гігантським омаром, на яку його надихнули ротаційні телефони-лобстери, а також капелюха у формі черевика.
12. Гроші захоплювали його, і він йшов на все, щоб їх отримати. Саме Андре Бретон зневажливо прозвав Далі "Avida Dollars" – анаграма його імені, що означає приблизно "жадібний до доларів". Загальновідомо, що Далі відмовлявся платити за їжу, виводячи на звороті своїх чеків каракулі, щоб їх ніколи не можна було перевести в готівку.
13. Він розробив прикрашене коштовними каменями рубінове серце, яке насправді б'ється. Далі співпрацював з американським мільйонером Каммінсом Катервудом над лінією ювелірних виробів під назвою Dalí-Joies. Окрасою колекції є "Королівське серце" – інкрустований рубіном, діамантами та смарагдами корасон, який дещо дивно, але б'ється. Цей витвір на цей час знаходиться в колекції музеїв Фонду Сальвадора Далі, що базується в його рідному місті Фігерас, Іспанія.
Королівське серце. Фото: wikipedia.org
14. У нього була фобія коників. У дитинстві він так боявся коників, що однокласники кидали їх у нього, щоб помучити. Вважається, що він міг страждати на синдром Екбома – маревне переконання, що комахи знаходяться під шкірою. Коли коники з'являються в його творчості, вони символізують чуму, розпад і смерть. Іншими символами, що повторюються в його іконографії, є мурахи, омари, яйця, равлики, слони та комоди, кожен з яких має власне психосексуальне значення.
15. В Америці Далі сягнув вершин своєї слави, хоча його сприйняття критикою в ці роки дещо охололо. Подружжя зробило Сполучені Штати своєю домівкою, мешкаючи переважно в Нью-Йорку. Далі став фігурою популярної культури – опублікувавши сенсаційну автобіографію, а також взявши участь у кількох голлівудських проектах. Мистецький світ, однак, дедалі частіше розглядав його як комерційного художника, а його роботи зустрічали з прохолодним ентузіазмом, а часто і з відвертою підозрою. Газета "Нью-Йорк Таймс" підсумувала його перебування у Сполучених Штатах словами: "Там, де інші сюрреалісти залишалися, по суті, приватними особами, Далі був природженим виконавцем, людиною, яка потребувала аудиторії і реагувала на неї. Він знайшов цю аудиторію в Америці, і протягом багатьох років він продовжував вражати і розважати її".
16. У повоєнні роки Далі розробив новий стиль, який він назвав "ядерним містицизмом", що стверджував, що розглядає релігію через наукову лінзу. Повернувшись до Іспанії, він культивував новий стиль, який поєднував ідеї тогочасної науки з католицькими релігійними образами, що можна побачити в таких роботах, як "Таїнство Тайної Вечері" (1955) та "Вознесіння Христа" (1958). У 1949 році Далі, колишній атеїст, мав приватну аудієнцію з Папою Пієм XII, де представив свою картину "Мадонна з Порт-Лігата", на якій зображена Гала в ролі Мадонни, для благословення понтифіком.
Таїнство Тайної Вечері. Фото: wikiart.org
Мадонна з Порт-Лігата. Фото: wikiart.org
17. В останні роки життя Далі і Гала віддалилися, але коли вона померла в 1982 році у віці 87 років, він був вкинутий у стан маніакальної паніки і глибокої депресії. Наприкінці життя напруженість у стосунках зростала: Далі дедалі більше боявся, що дружина його покине, і був розлючений щедрими подарунками, які вона заповіла своїм коханцям. У 1968 році Далі придбав замок у Пуболі, Іспанія, як усамітнення для Гали, і невдовзі вона почала жити там по кілька тижнів поспіль, а Далі міг відвідувати її лише на запрошення. Відносини стали настільки неприязними, що Далі в якийсь момент фізично напав на свою музу і менеджера, зламавши їй два ребра. Вона, намагаючись заспокоїти його, давала Далі велику кількість валіуму та інших наркотиків, що ледь не вбило його. Незважаючи на таку антипатію, коли Гала померла, Далі впав у стан божевільного відчаю, відмовляючись від їжі та дряпаючи своє обличчя.
18. Хворий, прикутий до ліжка і в депресії, Далі прожив останні роки в ізоляції у своєму замку в Пуболі, Іспанія. Художник прожив сім нещасливих років після смерті Гали. Змушений залишити живопис через параліч, його здоров'я та психічний стан продовжували погіршуватися до кінця його днів. Він словесно ображав своїх медсестер, а у 1984 році загадкове коротке замикання в його кнопці виклику спричинило пожежу, яка сильно обпекла ногу художника.
19. Після тривалої судової тяганини, в якій іспанська ворожка стверджувала, що є донькою Далі, тіло художника було ексгумовано у 2018 році для проведення тесту на батьківство. У 80-х роках минулого століття ворожка Пілар Абель подала позов, стверджуючи, що вона є продуктом зв'язку між художником та її матір'ю, що відбувся у 1955 році. Його тіло було ексгумовано для тестування –результати довели, що Адбель не була дитиною Далі. Нарцис Бардалет, бальзаматор, який готував тіло Далі після його смерті у 1989 році, ексгумував його останки і з деякою радістю відзначив, що вуса художника були у відмінному стані.
