Через мою роботу я дуже часто буваю у сім’ях, де щойно народилася дитина. Відповідно, спілкуюся з батьками (переважно мамами, звичайно), у яких підростають діти першого, другого-третього року життя. Вважаю, що причини кризи першого року, чому ж мами такі втомлені, можуть бути значно ширшими, ніж вважається звичайно. Вони включають в себе, в першу чергу, несправедливе розподілення відповідальності, пов’язане з суспільними установками та уявленнями про батьківство. Про інші причини я можу говорити просто годинами, з прикладами…
Образ “щасливого” материнства, що створений суспільством та підтримується виробниками різних товарів у соціальних мережах та рекламі. Тут ще й додають рідні старшого віку, які “не пам’ятають таких проблем”, в них діти були весь час спокійні, не плакали, не турбували, спали всю ніч…
Це й повна зміна ролей у сім’ї, пов’язаних з народженням неважливо якої за рахунком дитини.
Це “нуклеарні” відокремлені сучасні сім’ї, в яких вся важкість виховання лежить не на цілій родині, а тільки на мамі+татові. А відомо, що ніколи в історії людства не ростили дитину тільки батьки, без участі великої родини та спільноти.
“Для того, щоб виростити дитину, потрібне ціле селище”.
Це й нав’язаний образ “супермами”, яка все завжди встигає, в якої чемні чисті виховані діти, три роботи, гарна прибрана квартира, борщ на столі, хобі та купа дипломів про навчання.
Це постійне порівняння себе з більш успішними мамами – сусідками, блогерками, “дочками маминої подруги”…
Це й патріархальні суспільні установки щодо того, хто зобов’язаний виконувати щоденні побутові справи.
Це й повне незнання та невизнання потреб жінки в період вагітності, пологів та післяпологового стану. Це ще я свідомо не торкаюся самої події пологів, як такої, що часто не відповідає природнім потребам жінки фізіологічно та психологічно і неприпустимо часто стає травматичною подією замість радісної.
Це й знецінення негативних почуттів жінки у зв’язку з народженням дитини та догляду за нею, заборона на них. В результаті всі вони залишаються всередині і колись вибухають.
Звичайно, коли з’являються труднощі з годуванням – дуже часто за їх рішення пропонують пляшку з сумішшю, замість допомоги у вирішенні проблем.
На завершення цього далеко не повного переліку скажу, що, по-перше, щиро вважаю, що тато не повинен допомагати мамі ростити дитину. Це і його дитина також! Тому обов’язки з догляду та виховання повинні розподілятися порівну між батьками. А так як біологічно дуже велика частина репродуктивної праці лежить на жінці і ніхто не здатен виконати її замість неї (вагітність, пологи, післяпологове відновлення, годування грудьми), то головне правило післяпологового виживання – вся родина дбає про маму, для того, щоб мама мала сили дбати про дитину.
Авторка: Оксана Лесько, консультантка з грудного годування.
Запис Чому ж мами такі втомлені? спершу з'явиться на Маргарита Лежепекова ????.
