Шляхи нашого недорозвиненого та зарубіжного високорозвиненого автопрому перетнулися в спільній точці. Ми так і не зуміли зробити хороший автомобіль, а іноземці, навчившись робити відмінні машини, опустилися на наш рівень, коли транспортний засіб хочеться викинути. Різниця тільки в упаковці. Наша – простіша, їх – яскравіша і складніша. А загальний підсумок: у нас і у них автомобілі – одноразові. Ми ніколи не намагалися зробити хороший автомобіль. Випускали для галочки, плану, ударної п’ятирічки, і завжди абияк. Навіть для армії нічого путнього не робимо з першого разу. У найважливішу війну ХХ століття вступили з відсталою автомобільною промисловістю і застарілими моделями, не здатними виконувати поставлені завдання. За всю війну так і не подужали тривісну повнопривідну вантажівку і «Катюшу» ставили на американський «Студебекер». Наша автомобільна промисловість так і не досягла періоду розквіту. Вона весь час напружено працювала, металася в запозиченнях, страждала від комплектуючих і в підсумку померла, програвши корейцям, японцям і німцям з американцями. Закордоном не стояли на місці, вони визначали правила гри собі і нам, пройшли власний період розквіту, прийшли до розуміння, що стратегію пора переглянути. Досягнувши найвищого рівня і технологічності, зарубіжна автомобільна промисловість підійшла до ідеї всесвітньої одноразовості. Замість того, щоб закладати у виріб грандіозний ресурс, надлишкову надійність і довічну популярність навіть на вторинному ринку, більш важливим стала швидка зміна моделей з подальшою утилізацією. Раніше автомобіль заповідали нащадкам, тепер його викидають разом зі старими черевиками. Тому стратегія міцних автомобілів і непорушною репутації поступилася місцем набору опцій. Автомобіль втратив статус мрії і улюбленої іграшки людства, перетворившись на предмет побуту. І ось на різних континентах інженери почали знищувати досягнення поколінь і створювати одноразові автомобілі. Першими в прорив кинулися німці. Велика німецька трійка раніше інших освоїла випуск автомобілів, з робота яких перевершувала гарантійний період. Одноразовими сталі і найдешевші машини, і найдорожчі. Німців охоче підтримали японці. І лише американці вступили в епоху одноразових технологій неохоче і з запізненням. Але в підсумку наш недорозвинений та зарубіжний високорозвинений автопром перетнулися в спільній точці. Ми не зуміли, не змогли, не зробили хороший добротний, надійний, довготривалий автомобіль, а іноземці, зробивши за цей же час кілька стрімких витків еволюції, навчившись робити відмінні автомобілі, опустилися на наш рівень, коли автомобіль хочеться викинути. Ми за десятиліття навіть не напружувалися. Іноземці прожили кілька життів, пережили злети, досягли висот, відчули розквіт і все одно впали на дно, оскільки результати їх праці потрібні не більше наших. Різниця, як завжди, в упаковці. Наша – простіше і примитивней, їх – яскравіше і складніше. А загальний підсумок: і у нас і у них автомобілі одноразові.
