7 серпня 1932 році в Радянському Союзі був ухвалений Закон з досить довгою назвою: "Про охорону майна державних підприємств колгоспів та кооперацій та про зміцнення громадської соціалістичної власності". Серед іншого цей закон передбачав істотне посилення покарання за крадіжку колгоспної власності. Звідси народна назва цього закону: закон про п'ять колосків. 82% всіх засуджених порушників цього закону були безправними селянами.
Українські Новини нагадають, як один закон став інструментом знищення цілої нації.
Що спонукало радянське керівництво вдатися до такого репресивного кроку? У той період — кінець 20-х, початок 30-х років — тривав так званий другий комуністичний штурм з побудови комунізму в окремо взятій країні. 1929 році Сталін взяв курс на форсовану індустріалізацію: побудову фабрик, заводів, підприємств тощо
Радянський Союз на той момент перебував у міжнародній ізоляції. Тобто грошей треба багато, а інші країни кредити не дадуть. Продавати поки що нічого, нафта і газ не купуються, та й нафто- та газопроводи ще не побудували. Сталін вирішив пограбувати власне населення. На той час головним ресурсом для Радянського Союзу був український хліб, який можна продавати за кордон. Але селяни не хотіли продавати зерно за заниженими цінами та вступати до колгоспів.
Колективізація в 30-ті роки зазнала поразки. Україна масово збунтувалася. Тоді українська РСР була першою серед республік за кількістю селянських протестів. Але в 1932 році в Кремлі заклали непомірний хлібозаготівельний план. Відповідно до цього плану Україна мала в 1932 році здати 364 мільйони пудів зерна. Це був нереальний план, бо селяни не хотіли йти в колгоспи, а ті, кого вдалось загнати туди, не хотіли працювати за трудодні.
Що таке трудодень? Це виконання певної норми праці, за які держава потім розраховується харчами. Розрахунок відбувався після того, як колгосп здав свою норму. Тобто те, що залишилося розподілялося раз на рік.
Експорт зерна падав, індустріалізація гальмувала, Сталін лютував. Тому вирішив посилити тиск на селян. Українське селянство звинуватили в навмисному саботажі. Нібито в Україні є хліб, є цілі підземні сховища з хлібом, але селяни їх приховують і не хочуть віддавати державі.
Закон 7 серпня 1932 року відразу ж опублікували в газеті "Правда". З 7 по 17 серпня в Україні тривав рейд ударників преси — аналогів сучасних Скабєєвої, Соловйова та Симоньян — для боротьби з розкраданням державного майна. В акції було задіяно близько 100 тисяч осіб. Преса мала показати, що українські селяни розкрадають зерно, що це через них міста залишилися без хліба. Але рейд провалився, пропагандистам не повірили, бо виявилося, що врожай просто гнив на полях — його нема кому було збирати.
Радянський агітаційний плакат, 1933 рік
Вже 16 вересня 1932 року до цього закону була видана спеціальна інструкція. Сам закон за розкрадання державного чи колгоспного майна передбачав розстріл або 10 років ув'язнення з конфіскацією майна 10 років. Слідчі органи мали виносити рішення в 15-денний термін з моменту встановлення факту "злочину". Причому вирок не можна було оскаржити, амністії не передбачалося.
Цей закон став інструментом який дозволив Кремлю реалізувати Голодомор проти українського народу. На початку жовтня 1932 року стало очевидно що "закон про п'ять колосків" не діє, бо за хлібозаготівельний план виконали лише на 40%. Тобто селян розстрілювали, а хліба більше не ставало. Виникла загроза масштабного голоду і містах.
Цей закон із низкою інших репресивних заходів розцінюють як каральну міру в поєднанні з постановою Політбюро про хлібозаготівлі в Україні від 1 січня 1933 року, яка дозволила вилучати в селян не лише зерно, але взагалі всю їжу. Цей закон проклав шлях до Голодомору.
То ж "п'ять колосків" — це метафора чи справді були підстави казати про покарання за таку дрібку зерна? До певної міри це правда. Бо якщо людина вхопила жменю зерна і поклала собі до кишені, це ставало підставою для її засудження за розкрадання колгоспного майна та розстрілу.
