Війна завжди має дві сторони медалі. Поки одні воюють з ворогом за незалежність і збереження України, інші намагаються заробити величезні гроші. Особливо на продукції військового призначення. Недарма ж кажуть: «Для когось війна, а для когось вона – мати рідна». Війна в Україні в цьому аспекті не є винятком.
Загальновідомо, що одне з ключових значень для ситуації на фронті має постачання боєприпасів. Україна імпортує їх у величезній кількості. Суми контрактів обчислюються сотнями мільйонів доларів.
На жаль, для окремих псевдобізнесменів на перший план виходить мета отримання нечесних торгівельних надприбутків, а не питання захисту країни, своєчасного і в належній кількості постачання боєприпасів нашим оборонцям, розвитку вітчизняного виробництва, росту конкурентоздатності національної оборонної промисловості тощо. Керуючись меркантильними інтересами, вони докладають надзусиль, щоб знищити українського виробника, знищити конкуренцію всередині країни.
Яскравий приклад таких антидержавницьких дій – ситуація довкола державного підприємства «Науково-виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод» (далі – ПХЗ), яке на сьогодні виробляє та постачає боєприпаси ЗСУ за найнижчими цінами. Про те, як це підприємство намагаються усунути з ринку, розкажу далі.
Ціна питання
ПХЗ – державне підприємство стратегічного значення для економіки та безпеки Української держави. Підприємство щорічно виробляє мільйони одиниць боєприпасів. Боєприпаси вітчизняного виробництва в рази дешевші за імпортні. Причому йдеться не про 1-2% від імпортних цін, а від 30 до 200%.
Обсяги виробництва ПХЗ дозволяють йому пропонувати на ринку меншу ціну. І, на жаль, це робить його мішенню для недоброчесної конкуренції.
В цьому контексті варто загадати про гендиректора заводу. Вже багато років цю посаду обіймає Герой України Леонід Шиман, який водночас є головним конструктором ракетних двигунів на твердому паливі. Крім того, в березні 2023 року Кабінет Міністрів призначив Шимана генеральним конструктором зі створення боєприпасів та вибухових речовин.
Як знищують потенціал ПХЗ під час війни
Попри стратегічну роль підприємства, практично від самого початку війни росії проти України у 2014 році як сам завод, так і генеральний директор ПХЗ стикнулися з шаленим тиском. Ті, хто «кошмарить» підприємство і особисто Шимана, завдають колосальної шкоди інтересам нашої держави.
Отже, 2014 рік, росія окуповує Крим, розв'язує війну на Донбасі. Постає питання виробництва ракет. ПХЗ – єдине в Україні підприємство, яке може виробляти двигуни та комплектуючі до ракет.
Тодішні окремі посадовці та олігархи намагаються всіма правдами і неправдами змусити Леоніда Шимана і ПХЗ працювати на них. Як мені розповідають, серед зацікавлених у цьому були доволі відомі в країні особи.
Відмова від пропозиції «грати за їхніми правилами» для гендиректора ПХЗ і низки керівників підприємства обернулась відкриттям кримінальних справ. Коли такий шантаж не спрацював, справи довелося закрити – мовляв, «розібрались».
Якийсь час ПХЗ працював спокійно, виробництво активно розвивалося, на заводі в кооперації з іншими підприємствами почали виготовляти складові компоненти до ракетних комплексів «Вільха», «Сапсан», «Нептун».
У 2022 році, з початком війни, про ПХЗ знову згадали, адже гостро постала потреба в боєприпасах. Більше того, до виробництва вітчизняних ракет, які сьогодні застосовуються нашими ЗСУ, тією чи іншою мірою дотичний ПХЗ.
Здавалося б, це потрібно тільки вітати і заохочувати. Та, на жаль, щойно знову мова зайшла про гроші - з'явилися «добродії», яким завод заважає наживатися на імпорті боєприпасів.
Саме тому дістали старі закриті кримінальні справи проти Шимана, з порушенням всіх строків давності готують підозри, передають до Вищого антикорупційного суду і судять за надуманими звинуваченнями.
Паралельна реальність від НАБУ. Кейс перший
Тепер щодо суті закидів на адресу директора. Справи, про які зараз раптово «згадало» НАБУ, тягнуться ще з 2018 року. Саме тоді детективи НАБУ почали планомірно «кошмарити» керівництво ПХЗ. Втім, поки підприємство не мало значних прибутків, ці справи просувались доволі кволо. Аж раптом, коли завод почав активно розвиватися і заробляти гроші, вони набули «великої значущості» та пріоритетності в НАБУ.
Шиману і його заступникові інкримінують те, що впродовж двох років ПХЗ, бачите, продавав вироблені на підприємстві вибухові речовини амоніт і грамоніт не напряму приватним гірничо-збагачувальним комбінатам, а через дилерів, які мали власну, побудовану роками систему збуту і напрацьований упродовж багатьох років пакет партнерів – споживачів продукції. За версією детективів, якби ПХЗ напряму продавав вибухівку приватним структурам, а не через дилерську мережу, то завод отримав би більше прибутку.
По суті, керівників ПХЗ звинувачують у тому, що вони продавали продукцію з рентабельністю від 76 до 183%. Вибачте, але коли до тебе приходить покупець і каже, що готовий купити з рентабельністю 100%, то що ви йому скажете? Звісно, продасте. Це – логічно. Але проходить кілька років, і НАБУ відкриває справу проти гендиректора ПХЗ через те, що підприємство постачало продукцію через дилера.
ОК, а покажіть пункт закону, який це забороняє? Хіба в нас не можна продавати через дилера? Абсурд! Уявіть, що ви їздите на автівці, їсте ковбасу, оновлюєте гардероб, але купуєте це все відповідно на автозаводі, в ковбасному цеху та на швейній фабриці. Впевнений, що це не так. Всі купують потрібні речі в магазинах, які якраз і є тими самими дилерами. Виходить, на думку НАБУ, комусь можна купувати в дилерів, а для когось це – табу. Перепрошую, ми де з вами живемо і відколи це заборонено?
Я не кажу вже про фінансові показники діяльності ПХЗ, які дійсно справляють враження. Держава як власник встановила для ПХЗ прибутковість на рівні 46%. Водночас, завдяки грамотному залученню Шиманом і його управлінською командою в процес збуту дилерської мережі, обсяги виробництва і збуту вибухових речовин в 2015-2016 рр. збільшилися у рази, а ПХЗ отримав прибуток, що у 2-4 рази перевищує план, який для нього встановила держава. Більше того, ПХЗ платить не тільки податок на прибуток, а й дивіденди державі як власнику підприємства. ПХЗ заплатив у державну казну ще й 55% від прибутку. Мабуть, мало кому це сподобається, але коли до 2010 року діяли прямі контракти, то за ними ПХЗ отримував не прибутки, а, навпаки, збитки від 7 до 15%.
Йдемо далі. А хто ж потерпілі? Сюрприз – їх немає. Прокуратура зараз намагається визнати ПХЗ потерпілою стороною для того, щоб встановити суму збитків, однак завод офіційно засвідчив, що це неможливо, оскільки, знову ж таки, немає збитків і ПХЗ отримав прибуток понад нормативи, встановлені фінансовим планом підприємства та урядом. Навіть державні експерти вказують, що збитки неможливо встановити у зв'язку з тим, що підприємство отримало прибуток.
Скажіть мені, як можна визнати потерпілим підприємство, якщо воно отримало прибуток? Черговий абсурд. По суті, все притягнуто за вуха. Одним словом, все в стилі НАБУ. Детективи просто втрутилися у звичайні господарські відносини підприємства, штучно «підтягнули» їх під Кримінальний кодекс, висунули обвинувачення і скерували справу до суду. Вони не просто передали справу, а прирекли Героя України, керівника стратегічно важливого для країни підприємства «ПХЗ» на роки поневірянь у суді. Тепер людина роками буде ходити по судах і доказувати, що вона – не верблюд. Тобто, замість того, щоб концентруватися на виробничих завданнях, пан Шиман вимушений концентруватися також і на тому, як захистити себе. Перша інстанція, апеляційний суд, далі касація… це все буде з’їдати час стратегічно важливої для країни людини.
За моєю інформацією, якби ПХЗ в 2015 році не уклав договори про постачання через дилерську мережу вибухівки промислового призначення, то наслідком цього була б втрата заводом за два роки (2015-2016) 38,22 млн грн чистого доходу. Відтак, ніякого злочину апріорі немає.
Ба більше, незаконне і безпідставне втручання правоохоронців у господарську діяльність ПХЗ призвело до закриття в 2016 році цеху з виробництва промислової вибухівки, звільнення працівників і, як наслідок, втрати державою коштів від цього виду діяльності. Все – «завдяки» правоохоронцям, цього вкрай важливого і потрібного для нашої держави виробництва більше не існує!
Тільки уявіть, скільки висококваліфікованих спеціалістів втратило роботу через шкідницькі дії НАБУ! Це – сотні людей. Тепер це невідновлювальний кадровий потенціал. Внаслідок цих безглуздих дій детективів НАБУ держава втратила цілу галузь, яка б і сьогодні могла досить потужно працювати на користь країни і розвиватись.
Кейс №2
В жовтні 2016 році ПХЗ домовився про закупівлю безшовних труб у компанії Petroleum & Materials LLC (США). У світі тільки три країни виробляють такі труби, і одна з них саме США. За умовами контракту ПХЗ перерахував цій фірмі 918 тисяч доларів, а Petroleum у строк не більше як 2 місяці повинен був поставити ПХЗ труби.
Однак представники Petroleum & Materials LLC не виконали своїх зобов’язань, по суті, вони виявилися шахраями. Тому одразу ж у грудні 2016 року директор ПХЗ Леонід Шиман особисто ініціював судові процедури примусового стягнення боргу з боржників на території США, залучивши до справи і захисту інтересів ПХЗ американських адвокатів. І зробив це досить успішно. Рахунки американської компанії та її керівництва заарештували, а суд в США виніс рішення про продаж майна боржників на користь ПХЗ.
Звісно, ПХЗ подав цю інформацію до українських правоохоронних органів для їх відома і використання в роботі, але детективи НАБУ, як «відомі знавці господарського права», повідомили про підозру, здогадайтесь, кому: правильно, Шиману! По суті, за те, що він через суд змусив американську компанію повернути гроші за не поставлені труби. Нонсенс. НАБУ знову нахабно і безцеремонно криміналізує звичайну господарську діяльність, незважаючи на те, що американська фірма визнала свою вину під присягою в суді й повертає гроші. Але рішення судів у НАБУ цинічно ігнорують.
Гендиректору ПХЗ «пришили» черговий кримінальний злочин, арештували все майно його та членів родини. Дійшло навіть до абсурду – заарештували його зарплатні та пенсійні картки, позбавивши, по суті, трьох неповнолітніх дітей Шимана коштів для існування.
Але якщо ви думаєте, що на цьому НАБУ зупинилось, то я вас розчарую. Рік тому, коли Шиман мав виїхати за кордон у службове відрядження для виконання надважливих державних завдань, пов’язаних із обороноздатністю країни, детектив НАБУ Едуард Скубак, який, за моєю інформацією, і є тим самим «двигуном» та ідейним натхненником всіх справ проти гендиректора ПХЗ, саме в день виїзду ініціював вручення йому нової підозри і клопотання про обрання запобіжного заходу. Тобто фактично зірвав важливе закордонне відрядження гендиректора стратегічного підприємства у надскладний для країни час. Леонід Шиман все ж зміг після внесення застави виїхати за кордон і вирішити державні завдання. Проте для цього довелося докласти надмірних зусиль.
To be continued?..
В будь-якій цивілізованій країні, особливо під час війни, такі підходи правоохоронної системи обернулися б для неї суцільною ганьбою, але НАБУ – це не про цивілізацію, а радше про дикунство. Під час воєнного стану НАБУ продовжує послідовно створювати проблеми ПХЗ і особисто Леоніду Шиману. Хоча, в умовах виконання ним надважливих державних завдань як директора стратегічного підприємства, це неприпустимо.
Звісно, Шиман дуже сильно заважає декому заробляти великі гроші на боєприпасах. І це факт. А коли оголосили, що ПХЗ виконуватиме українську ракетну програму, то Шиман невдовзі отримав нову підозру. Тобто за 9 днів НАБУ встигло і справу відкрити, і слідство провести, і підозру вручити. Оце так спринт!
Але — питання: чому головну роль у цьому відвели саме НАБУ? Як усім відомо, першим заступником директора в НАБУ вже давно працює Гізо Углава. За даними джерел серед правоохоронців, Углава може бути повʼязаний з російським ГРУ, яке, ймовірно, і платить гроші за таке переслідування. Якщо це дійсно так, то чи не вигідний такий «розклад» Углаві? Поміркуйте самі – ну який може бути кримінал у поставках продукції через дилера? Але сьогодні через цю практику фактично існує загроза для всіх інших державних підприємств. Якщо цей прецедент пройде в суді, то можна сміливо «садити» будь-кого в цій країні. Ви знаєте, скільки державних і бюджетних підприємств в Україні? Запитайте будь-кого: а чому ти не купуєш ковбасу в ковбасному цеху? Чому одяг не купуєш на фабриці? А якщо ми говоримо про ринок боєприпасів, де крутяться мільярди гривень, стає зрозуміло, кому це вигідно.
Чи знають про це все Президент чи міністр оборони? Дуже сумніваюся. Блокада йде тільки з тієї причини, що ПХЗ знижує ціну боєприпасів. Тобто, ще раз, – своїм ціноутворенням ПХЗ позбавляє конкурентів можливості заробляти мільйони на боєприпасах.
Сьогодні Павлоградський хімзавод працює з рентабельністю. Все, що заробляє, віддає державі. Виробництво заводу зросло. Навіть в такі складні часи ПХЗ платить 80-90 тис. гривень зарплати працівникам. Незважаючи на Велику війну, Шиман, на відміну від багатьох, залишився в Україні й у цей складний для країни час продовжує керувати стратегічним підприємством. І лише через те, що сьогодні в Україну не можуть приїхати деякі вузькопрофільні іноземні спеціалісти, гендиректор ПХЗ вимушений їздити у закордонні відрядження.
Тільки за роки війни під керівництвом Шимана було створено десятки технологій виробництва боєприпасів. Попри виклики, пов’язані з незаконними кримінальними справами «іменем НАБУ», Леонід Шиман продовжує працювати на благо держави і відстоювати в судах своє чесне ім'я. Впевнений, що він його відстоїть. Але якими зусиллями і заради чого? І скільки ще таких кроків від НАБУ, якщо хочете, «кіл пекла», має пройти Шиман для того, щоб держава не втратила галузь із виробництва боєприпасів і щоб всі ми мали право чесно працювати, не боячись незаконних переслідувань НАБУ? Сьогодні не зрозуміло, чиї інтереси відстоює НАБУ за кошти платників податків: державні чи окремих приватних осіб? Якщо це державні інтереси, то чи потрібен державі такий захист? Дуже сумніваюсь, оскільки, як ми бачимо, вся робота НАБУ зводиться до умовних Шиманів, і завтра на місці гендиректора ПХЗ може опинитись будь-хто. А ми й далі будемо хвилюватись за державу і роль у ній НАБУ.
І на завершення хочеться згадати слова класика: «Яких реформ вам іще не вистачає?» Які ще кроки має зробити НАБУ і, головне, скільки, щоб повністю знищити українську оборонну промисловість?
