Від ворожих ракет, авіабомб та артснарядів на Донеччині горить урожай, на агрофермах гинуть тварини, птиця, розбивається сільськогосподарська техніка. Однак тут далі засівають поля, вирощують худобу. Про те, як це вдається в області, що має найбільшу протяжність лінії фронту - близько 300 км, розповіли Укрінформу керівник Департаменту агропромислового розвитку та земельних відносин Донецької ОДА Артем Чаган, а також фермери: директор підприємства "Урожайне" Селидівської громади Ігор Чорнобривець та директор ТОВ "Крамагросвіт" у Краматорському районі Сергій Курінний.
УДАР ВІЙНИ ПО АГРАРІЯХ
Артем Чаган розповідає, що у 2021 році на Донеччині засівали 1,41 млн га земель. У рік повномасштабного вторгнення площі посівів скоротилися до 406 тис. га, у 2023 році - до 364 тис. га, а в цьому році - до 313 тис. га. Зокрема, на тепер ворог окупував близько 59% території області.
За його словами, частину сільськогосподарських земель не обробляють через близькість до лінії зіткнення, це - "сіра зона". Окрім того, заміновані майже всі землі деокупованих Лиманської і Святогірської громад, а також деокупованої частини Великоновосілківської громади. Певні території займають фортифікації, землі також лишаються під паром (поле сівозміни, не зайняте посівами, - ред.).
- На початку 2022-го на підконтрольній Україні території Донеччини працювали 1223 сільськогосподарських підприємства, зокрема 851 фермерське господарство. На сьогодні йдеться про 512 підприємств, - каже Чаган.
Додає, що з початку повномасштабного вторгнення в Донецькій області росіяни пошкодили майно 345 сільгосппідприємств. Лише чотири підприємства переробної промисловості та сім - галузі тваринництва змогли релокувати свої виробництва. Знищено або пошкоджено понад 3,6 тис. одиниць техніки, зокрема 133 комбайни та 503 трактори.
МІЛЬЙОННІ ЗБИТКИ
- Попередньо обраховані збитки в сільському господарстві регіону вже перевищують 5 млрд грн. Найбільше постраждало рослинництво, де втрати - понад 3 млрд грн, і тваринництво - 1,1 млрд грн. Водночас найбільші збитки - на лінії зіткнення та на окупованих територіях - поки що порахувати неможливо, - каже Чаган.
Додає, що ворожі обстріли знищили значну частину поголів‘я худоби та птиці, зруйнувано багато приміщень для тварин.
Найперше це стосується птахівництва - втрачено 1,2 млн голів птиці. У регіоні працює лише одна з 13-ти птахофабрик, що суттєво позначилося на валовому виробництві яєць та насиченості ринку.
- Маємо величезні збитки і в галузі свинарства, де спеціалізовані підприємства через ворожі бойові дії втратили понад 25 тисяч тварин, - додає посадовець.
Сергій Курінний займається фермерством на Донеччині 13 років. Розповідає, що на його підприємстві до повномасштабного вторгнення було 1220 голів великої рогатої худоби.
- У 2022 році прилетіла російська ракета, частково зруйнувала наші господарчі будівлі - тік, склад - та вбила 38 корів. Ми вивозили велику рогату худобу і за зниженими цінами продавали на мясо. Потім все ж вирішили залишити 100 корів і 98 телят. На сьогодні стадо поповнилося до 116 корів, - розповідає фермер.
НА ПОЛЯХ - ВИРВИ ЗАВБІЛЬШКИ ПЯТЬ МЕТРІВ ВІД ВОРОЖИХ РАКЕТ
У 2022 році через жорстокі атаки ворога на об‘єктах АПК Донеччини сталося 163 пожежі, вогонь знищив 3350 га посівів. У 2023 році було 25 пожеж, знищено 39,5 га посівів. А з початку цього року - вже девять пожеж, згоріло 60 га посівів.
Фермер Ігор Чорнобривець розповідає, що після обстрілів аграрії розчищають землі від уламків російських ракет.
- І минулоріч прилітало, і цього року "касетники" були. Але руки ми не склали. Хлопці на передовій відбивають ворога, а ми для них вирощуємо хліб, - каже Ігор.
За словами фермера Сергія Курінного, їхні поля з пшеницею через ворожі обстріли не раз займалися вогнем.
- Тепер від наших земель не 12 км від лінії фронту, як було у 2022 році. Тоді, памятаю, сіяли соняшник і бачили бій із застосуванням літаків, гелікоптерів, "Ураганів"… Памятаю, як 1 липня 2022 року горіла пшениця. На наших полях були вирви по пять метрів глибиною від ворожих ракет. Тепер у нас поле - за 38 км від лінії фронту в бік Бахмута, - каже Сергій.
Додає, що в 2022-му зібрали не всю пшеницю, через що втратили близько 6,5 млн грн.
- Загалом ми нарахували збитків 11,5 млн грн. Це за зруйновані будівлі, розбиту техніку, спалену пшеницю, яку ми не змогли прибрати. Це без урахування того, що ми вчасно не продали соняшник. Пізніше возили його до Вінниці, але витрати були грандіозні, і ціна впала, - розповідає Курінний.
Фермер каже, що тепер у його господарстві думають, чи сіяти пшеницю. Це питання поставало і в 2022-му, і в 2023-му роках, але вся земля у них була засіяна, хоча, як зауважує фермер, це не дало змоги нормально виживати.
Артем Чаган додає, що, незважаючи на складні умови, аграрії Донеччини засіяли 124 тис. га озимих культур, 61 тис. га ярих зернових, 103 тис. га технічних культур (переважно соняшник), 20 тис. га овочевих та 5 тис. га - кормових.
НАЙВАЖЛИВІШЕ - ЩОБ НЕ БУЛО ОБСТРІЛІВ
Керівник Департаменту агропромислового розвитку та земельних відносин Донецької ОДА каже, що цьогоріч аграріїв Донеччини спіткала ще одна біда - травневі заморозки. Через це в області загинули або значно пошкоджені 23 тис. га посівів, переважно озимі - пшениця та ріпак.
На врожайність сільгоспкультур цього року негативно може вплинути й нестача вологи в ґрунті через довгу відсутність опадів.
- Перший весняний дощ у нас пішов 12 червня, перед цим останній був 13 лютого. І був мороз 5 травня, 500 га ріпаку в нас загинуло. Думаю, десь 10-11 млн грн. було витрат. Компенсації ніякої не матимемо. Але ми тримаємося, - каже Курінний.
Чорнобривець теж непокоїться, що через погану погоду цього року доведеться прибирати поля раніше.
- Тижнів півтора-два і, напевно, почнемо збирати. Основна проблема - чи дадуть нам це зробити. Якщо будуть прильоти на поля, самі розумієте, до чого це призведе. Тому сьогодні найважливіше - щоб не було обстрілів, - розповідає фермер.
Так, в обладміністрації наголошують, що найскладніші проблеми фермерів Донеччини - це безпекові питання, пов‘язані з ризиками для життя та здоров‘я працівників. Є також проблема з нестачею кваліфікованих кадрів, бо багато працівників АПК зі сільської місцевості пішли до лав ЗСУ, евакуювалися на більш безпечні території.
ВИВЕЗТИ ВРОЖАЙ - ВЕЛИКА ПРОБЛЕМА
- Основна проблема тепер - логістика, - каже Чорнобривець. - Раніше ми вивозили врожай у порти Маріуполя, Бердянська. До Маріуполя, приміром, було 150 кілометрів. А тепер веземо в Ізмаїл, Одесу - це 650 кілометрів. Звичайно, великі витрати. А якщо на місці продавати зерно, воно взагалі копійки коштує. У нас на підприємстві є свої вантажівки, так ми хоч трохи здешевлюємо логістику, - розповідає Чорнобривець.
Він нарікає, що через воєнні дії в регіоні немає хлібоприймальних пунктів, найближчі - на Дніпропетровщині.
Фермер каже, що його господарству поки що вдається зберігати довоєнні обсяги, хоча цьогоріч, напевно, будуть усе з коліс вивозити: "Бачите, які обстріли в Селидовому. А ми від нього - за 5 км напряму".
У фермера Курінного проблеми з логістикою такі ж.
- Наразі ми нікуди не возимо, залишатимемо зерно в себе і намагатимемося продавати зі складу. Але це - теж ризик, бо весь час думаєш: прилетить чи не прилетить, адже таке вже траплялося, - каже фермер.
ВИСОКІ ВИТРАТИ - НИЗЬКІ ЦІНИ
Серед проблем аграріїв обладміністрація вказує на зниження рентабельності виробництва сільгосппродукції через низькі закупівельні ціни, які склалися на Сході України через віддаленість від шляхів експорту.
- Перед війною ми продавали ячмінь по 280 доларів за тонну, а врожай 2023 року - вже по 80 доларів. - нарікає Курінний. - Соняшник перед війною був по 800-850 доларів за тонну, а врожай 2023 року продали десь по 350 доларів. По пшениці спрацювали в нуль, а по соняшнику отримали лише невеликий прибуток. А витрати зросли: перед війною дизпаливо було 18-20 грн за літр, на початку війни купували, щоб вижити, за ціною від 50 до 70 грн, а тепер - по 44 грн.
Артем Чаган наголошує: аграрії потребують державної допомоги, залучення кредитних коштів, матеріально-технічної допомоги міжнародних гуманітарних організацій, а також розмінування сільськогосподарських земель.
- У нашому сільгосппідприємстві залишилося 116 корів. А дотації, виявляється, передбачені, коли в господарстві 100 голів. Ми працюємо, виробляємо молоко, переробляємо у себе в молокоцеху, реалізуємо молочну продукцію у Краматорську, Словянську. У нас продукція якісна, натуральна, але ціни ми знизити не можемо, тому що собівартість висока. Я вважаю, що коли держава обмежує видачу дотації кількістю голів, такий норматив тільки шкодить. Думаю, що збільшення поголівя худоби треба тільки заохочувати, - ділиться Курінний.
Він каже, що не отримує держдопомоги, хоч дуже її потребує.
- Торік ми заплатили 21 млн грн податків. Зокрема - податок за землю під нерухомістю, також під будівлею, яку зруйнувала російська ракета. Так важко, як тепер, нам не було ще ніколи, - говорить Курінний.
Чорнобривець нагадує, що значущою для аграріїв залишається і ціна добрив.
- З початку війни добрива були дуже дорогі. Минулого року ми брали селітру добрива по 37-38 тис. грн за тонну. Купували, вносили, щоб отримати врожай пшениці та соняшнику. Було моторошно, але руки не опускали й у 2023 році, коли брали добрива і сіяли озиму пшеницю, - додає фермер.
Керівник департаменту Артем Чаган турботи фермерів поділяє.
- На сьогодні банки майже не кредитують аграріїв Донеччини. З початку року вони надали нашим аграріям тільки сім кредитів. Страхування в агросекторі Донеччини також майже немає через високі ризики, - каже Чаган.
За його словами, Мінагрополітики наразі працює над відновленням кредитування для агровиробників з територій, наближених до зони бойових дій.
Він констатує, що цієї весни дрібні та середні фермери, землі яких розташовані на територіях, де закінчилися бойові дії, та тимчасову окупацію яких завершено, мали змогу отримати субсидію у розмірі 8 тис. грн. за 1 га оброблюваних угідь.
Керівник департаменту АПК також зазначає, що незабаром через Державний аграрний реєстр розпочнеться приймання заявок на отримання дотації для утримання великої рогатої худоби у розмірі 7 тис. грн на одну корову (для тих, хто утримує від трьох корів) та дотації для утримання маточного поголів‘я овець та/або кіз у розмірі 2 тис. грн. на одну голову (для тих, хто утримує від пяти голів кіз / овець).
- Наші сільгоспвиробники можуть скористатися держпрограмами, які передбачають надання грантів для розвитку бізнесу, садівництва, ягідництва та виноградарства, тепличного господарства, переробних підприємств. Але, на жаль, в області тепер важка ситуація у зв‘язку з активними бойовими діями, що не спонукає сільгоспвиробників займатися напрямами, які підтримує держава, бо вони потребують значних капіталовкладень та трудових ресурсів, - пояснює Чаган.
За його словами, цієї весни відновлено державну програму щодо надання компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва у розмірі 25%.
- Завдяки клопотанню облдержадміністрації віднедавна уряд встановив знижку в розмірі 30% для експортних перевезень сільськогосподарської продукції, що відвантажується зі станцій, розташованих на територіях активних та можливих бойових дій, - каже посадовець.
Він нагадує, що податковим кодексом визначено пільги для територій активних бойових дій: землевласники та землекористувачі звільнені від земельного податку та орендної плати, але тільки за землі державної та комунальної власності.
УКРАЇНСЬКИЙ ХЛІБ: ІНШОГО ВИБОРУ НЕМАЄ
Підсумовуючи, голова департаменту наголошує, що наразі аграрії Донеччини працюють на своїй землі, незважаючи на активні бойові дії, постійні обстріли, руйнування, втрати та збитки, перебої з електро- та водопостачанням.
- Продовжуючи платити податки, виконуючи договірні зобов‘язання, вони допомагають ЗСУ, виробляють якісну сільськогосподарську продукцію та забезпечують мешканців області продуктами харчування, - вказує Артем Чаган.
Фермер Сергій Курінний висловлює побоювання, що цьогоріч буде неврожай.
- У нас такого ніколи не було протягом останніх 30 років. Але ми все одно тримаємося. Нас так просто не візьмеш, до постійних тривог вже звикли, людських втрат у нашому господарстві, дякувати Богові, не було, - запевняє фермер.
Його колега Ігор Чорнобривець додає: "Наша мета - працювати, зберегти підприємство й утримати людей, робочі місця, сплачувати податки, щоб наша Селидівська громада могла й далі жити. Людських втрат, поранень у нас, слава Богу, не було, а техніку ми вкрили по селах. Ну а там уже - як карта ляже. У нас іншого вибору сьогодні немає - тільки працювати, поповнювати казну і вирощувати хліб для всіх".
За словами Артема Чагана, під час війни працівники сільського господарства Донеччини, крім щоденної праці, звикли до викликів кожного дня: "Ми маємо бути вдячні за їхню щоденну боротьбу з наслідками війни й негоди на полях і на фермах, за виживання агросектору області, що воює, та небайдуже ставлення до нашої спільної долі", пише Укрінформ, Олена Колгушева, Донецька область.
