Інсценізація

Англ.: dramatization; нім.: Dramatisierung; ісп.: dramatizatión;франц.: dramatisation.

Переведення епічного та поетичного текстів у драматичний – матеріал, призначений для постави.Починаючи з епохи Середньовіччя, драматизацією можна вважати містерії Біблії. Для англійського театру часів королеви Єлизавети були характерними інсценізації історичних оповідей (Плутарх) і літописів (Голіншед). У ХVІІІ–ХІХ ст. драматизуються популярні романи (Діккенс, Скотт і т.д.) і йдеться про новаторські спробивироблення стилю, який з огляду на введення діалогів був би театральним.Драматична адаптація романів часто зустрічається в ХХ ст. Маємо, зокрема,інсценізації творів, які вже за своєю природою є досить драматичними, якот “Брати Карамазови” (Копо, 1911), “Божевільні” (А. Камю, Л. Додін), романи Ф. Кафки(“Процес” в інсценізації Жіда та Барро, 1947), “Камінці в кишені” за творами В. Вулфі в інсценізації М. Лазаріні та М. Фабра, а також “Сни Франца Кафки” за уривками“Щоденника” цього письменника в поставі Е. Кормана й Ф. Адрієна (1984). Вплив іконкуренція кіно та телебачення, де практикується інсценізація романів, сприяютьтенденції до численних адаптацій, а також прагнення не обмежувати театр текстом,пересипаним діалогами і написаним спеціально для сцени.Літ.: Caune, 1981; B. Martin, 1993.