ДІЄҐЕЗИС (старогрец. diegesis “оповідь”).Франц.: diégèse.
Імітація словами певного дійства з одночасним переказуванням історії, протебез презентації дійових осіб.1. Дієґезис та мімезисАрістотель (“Поетика”, 1448 а) протиставляв імітацію (мімезис) розповіді. Дієґезис є наративним матеріалом, фабулою, “чистою” оповіддю, незадіяним дискурсом. Це поняття, зoкрема, використовують у семіології кінематографу [Першерон(Percheron, in Collet, 1977)].Поняття дієґезису можна зустріти також у теорії літератури [Женетт (Genette,1969)] та кіно. Воно належить до тої самої опозиції, що існує між оповіддю як матеріалом, котрий передається у фабулі (“історія”), та “дискурсом” як індивідуальним використанням оповіді, конструкцією, яка обов’язково демонструє факт висловлювання: драматург, режисер, артист тощо [ Бенвеніст (Benveniste, 1966 : 237250)].2. Презентація дієґезисуДоволі очевидними або передбачуваними є драматична конструкція, фікції таілюзії. Можна стверджувати, що дієґезис представлено “природно” тоді, коли всізасоби фікції та постави ужито, а сцена має справити враження тотальної ілюзії безїї “фабрикування” різними засобами висловлювання.З іншого боку, драматургія, як штучна система та значеннєва практика “виставляння напоказ” продукції, фікції та процесу розробки фабули, не зважає на ідентифікацію актора (наприклад, у Брехта) і не підкреслює розповідних ефектів дієґезису.3. Висловлення у процесі дієґезисуОповідь (роман, новела тощо) часто скомпоновано за технікою дієґезису текстової продукції. У процесі формування дієґезису акт творчості досить часто стаєправдоподібним: переднє слово видавця щодо “знайденого” рукопису; оповідь від“я” з переповіданням “правдивої” історії; об’єктивна “наукова” презентація фактівтощо. У театрі вдаються до таких самих засобів: перші репліки in media res з натяком на початок дії перед підняттям завіси; епічний наратор у пролозі, який розповідає майбутню історію; театр у театрі, де дійова особа заявляє про бажання продемонструвати театральне дійство. Такими ж є усі інші техніки, спрямовані на приховування літературної конструкції, умовностей та театральних “ниток”, потрібних для реалізації будьякої ілюзії. Так здійснюється або відкидається процес висловлювання та літературної чи сценічної творчості.
