Про це інформує Financial Times.
Документи взяті зі сховища з 29 секретних російських військових файлів, в основному присвячених підготовці офіцерів до потенційного конфлікту на східному кордоні країни у 2008-2014 роках. Ці документи залишаються актуальними для сучасної російської стратегії.
Згідно з цими документами, російські військові визначили 160 цілей, серед яких дороги, мости та промислові об’єкти, які були обрані як цілі, щоб зупинити «перегрупування військ в районах оперативного призначення».
Документи вказують на серйозне занепокоєння Москви щодо вразливості своїх східних кордонів у разі конфлікту з НАТО.
Азія стала важливим регіоном у стратегії президента Володимира Путіна, особливо в контексті війни в Україні. Росія, крім того, активізувала співпрацю з Північною Кореєю, залучивши 12 тисяч військових для участі в бойових діях в Україні, що також сприяло зміцненню економічних та військових зв’язків з Пхеньяном.
Вільям Альберк, колишній чиновник НАТО з контролю над озброєннями, який зараз працює в Центрі Стімсона, зазначив, що разом витік документів і нещодавнє розгортання Північної Кореї «раз і назавжди довели, що європейський і азійський театри воєнних дій безпосередньо і нерозривно пов’язані між собою».
«Азія не може залишатися осторонь конфлікту в Європі, так само як і Європа не може сидіти, склавши руки, якщо війна спалахне в Азії», — наголосив він.
Список цілей для Японії та Південної Кореї включає як військові, так і цивільні об’єкти. Перші 82 цілі мають військовий характер, такі як командні штаби та авіабази, тоді як цивільні цілі охоплюють енергетичну інфраструктуру, зокрема атомні станції та нафтопереробні заводи. Наприклад, в Японії в списку є тунель Канмон, а в Південній Кореї — мости та промислові підприємства.
Документи також містять інформацію про можливі атаки з використанням неядерних крилатих ракет Х-101. Один зі сценаріїв передбачає атаку на японську радіолокаційну базу Окусірітоу з використанням 12 ракет, запущених з бомбардувальника Ту-160, з ймовірністю успішного знищення цілі 85%.
У виданні підкреслили, що ці плани свідчать про впевненість Росії у своїх ракетних системах, хоча ця впевненість може виявитися перебільшеною.
