Англ.: verbal scenery; нім.: Wortkulisse; ісп.: decorado verbal;франц.: décor verbal.
Декорація, реалізована не візуально, а коментарями персонажа (скажімо, Розалінда у п’єсі “Як вам заманеться” – “...Аж ось арденський ліс...”, ІІ, 4). Така техніка вербальної декорації можлива тільки завдяки театральній умовності, з якою згодився глядач, котрий із цією метою мав би уявити представлене йому сценічне місце і його трансформацію в часі. В Шекспіра спостерігаємо непомітний перехід від зображення “зовнішнього” (екстер’єр) до “внутрішнього” (інтер’єр) місця дії (наприклад, від лісу до палацу). Сцени пов’язані між собою таким чином, що нема потреби робити більше нічого, окрім як давати просторову вказівку чи, обмінюючись словами, натякати на якесь інше місце (просторово-часова вказівка*).
Літ.: Honzl, 1940, 1971; Styan, 1967.
