Якщо перевірити слово "Святвечір" за Академічним тлумачним словником української мови, то там буде написано: "Святвечір - вечір перед Різдвом. Що не кажи, а ці святки, цей святвечір… мають для мене значення (Михайло Коцюбинський). Було це до різдвяних свят. На святвечір, як це бувало кожного року, Андрійко приніс тітці вечерю (Андрій Головко)".
Головна традиція на Святвечір - збиратися з родиною за одним столом, коли в небі засяє перша зірка.
На Святвечір, перед вечерею, господар вносить до хати дідуха і ставить його під образами. Цей символізує добробут, гарний врожай і достаток.
На стіл заведено викладати солому або сіно, а зверху стелити скатертину. В кутах столу розкладають зубки часнику - це має вберегти дім від злих сил і хвороб. Також на стіл ставлять свічку, яка символізує Божественне світло.
Господині готують на Святий вечір 12 пісних страв. Зараз вони можуть бути різними, але головне - пісними.
Традиційно ж на Святвечір готували кутю, борщ із вушками, грибову юшку, вареники, голубці, оселедця, гриби, тушковану капусту, рибу, квасолю, пампухи й узвар.
За стіл у Святий вечір уся родина сідала лише з появою першої зірки на небі. Перед початком трапези треба помолитися і прочитати "Отче наш". Поки вечеря не підійде до кінця, заборонено виходити з-за столу, і особливо з дому, щоб не впустити до оселі нечисту силу. За повірям, на Святвечір душі померлих приходять навідати родичів, а тому недоїдені страви залишали на столі на ніч, щоб пригостити померлих.
Використано відкриті джерела
