Про це заявив виконавчий директор Української гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко в етері телеканалу «Еспресо».
«Важливо підтвердити цю кваліфікацію, і врахувати всі фактори: умови, частоту та кількість осіб, які постраждали від такого поводження. Ситуація вимагає системного вирішення, щоб унеможливити повторення таких випадків», — сказав він.
Павліченко пояснив, чому досі трапляються випадки, пов’язані зі знущанням над військовими.
«По-перше, це відбувається через присутність в ЗСУ осіб із залежностями, як-от алкогольна чи наркотична. По-друге, необхідний ефективний незалежний контроль. Наразі журналісти є найбільш незалежним контролем. Всередині армії всі залежать одне від одного, і про незалежність говорити важко.
Створення інституту військового омбудсмана є необхідним. Зараз готуються проєкти з написанням певних нормативних актів. Але наскільки він буде ефективним, покаже час. Розслідування мають здійснювати правоохоронні органи, і ми будемо стежити за тим, як Державне бюро розслідувань його проведе «, — сказав він.
Українська армія почала своє становлення ще з радянської армії, де дуже поширеним явищем була так звана «дідівщина». Нестатутні відносини заохочувалися офіцерами, і їхні наслідки ми бачимо досі.
Проблема в тому, що особа, яка зазнає неправомірного поводження або знущання з боку командира, за протоколом має звертатися до вищого командування, яке фактично і покривало ці злочини. Павліченко розповів, що має робити людина, яка піддається знущанням у війську.
«Потрібно подавати заяву до правоохоронних органів і вносити повідомлення про злочин до реєстру досудових розслідувань. Але це може зробити лише особа поза межами військового підрозділу, оскільки вона залежить від командирів. Армія накладає обмеження, що ускладнює виявлення таких випадків. Є навіть випадки, які вважаються самогубствами, але викликають сумніви, що це було самогубство. Ці випадки також мають бути розслідувані», — зауважив він.
