Автор: Фриц Гайдорн (Fritz Heidorn), німецький публіцист і письменник
«Мені дуже подобаються ваші плани стосовно перекладу моєї трилогії «Столична наука» і я ціную це. Зараз оповідь здається актуальною, ніж будь-коли. Пам’ятайте, що на початку книжки людина, яка заперечує зміни клімату, стає президентом, а потім книжка розповідає історію про те, як прогресисти знову приходять до влади. Нам потрібна ця історія нині».
(Кім Стенлі Робінсон у приватному листі до Фрица Гайдорна наступного дня після президентських виборів у США)
Президент США Доналд Трамп вийшов з Паризької кліматичної угоди від 12 грудня 2015 року під час свого першого терміну на посаді 45-го президента Сполучених Штатів Америки з 2017 по 2021 рік. 46-й президент США Джо Байден знову приєднався до цієї угоди — і тепер, з переобранням Доналда Трампа 47-м президентом США на 2025–2028 роки, США знову мають намір вийти з усіх зобов’язань щодо захисту клімату.
Збожеволіти…
Трамп уже 11 листопада 2024 року оголосив у своїй першій політичній заяві про наміри на посаді президента США, що збирається негайно вийти з Паризької кліматичної угоди та збільшити видобуток нафти й газу в США. На всесвітній кліматичній конференції COP29 в Баку, Азербайджан, виконуючий обов’язки керівника з питань клімату в уряді США Джон Подеста заявив, що наступний президент США ініціює різкий поворот у питанні захисту клімату. Трамп заперечує зміну клімату, але кліматична криза є реальністю і «питанням життя і смерті».
Що ж робити? Що робити, щоб не впасти у відчай і не збожеволіти, якщо ви належите до великої групи людей, які вірять у незаперечні наукові докази того, що антропогенну зміну клімату майже неможливо зупинити? На що людина може спрямувати свою енергію, щоб і надалі залишатися активною, коли йдеться про запобігання найгіршому та адаптацію до неминучого в умовах зміни клімату, яка тисячоліттями буде завдавати дедалі більшої глобальної шкоди?
На жаль, знайти відповідь на це питання нелегко. Не існує універсального рішення, і, безумовно, існують дуже різні пропозиції від різних груп людей, політичних течій і культурних спільнот. Але одне можна сказати напевно: надія і впевненість — це те, що мотивує нас усіх продовжувати рухатись вперед. Надія — це індивідуальний стан людини, який відображає її позитивний погляд на майбутнє, формування якого знаходиться в її руках. Ми можемо створити світле майбутнє, якщо цього забажаємо!
… або, можливо, нам слід покладатися на наші сподівання?
Надія є центральним поняттям для розуміння здатності діяти та бажання творити. Джейн Ґудол, видатна дослідниця приматів, зазначає: «Надія наділяє нас здатністю рухатися вперед, долаючи всі перешкоди. Це коли ми хочемо, щоб щось сталося, але знаємо, що доведеться боротися за це». (Джейн Ґудол, Даґлас Абрамс, «Книга надії», 2021).
Філолог Йонас Ґретляйн дослідив культурну історію поняття надії та описав її в розумній книжці (Йонас Ґретляйн, «Надія — історія впевненості від Гомера до зміни клімату», Мюнхен, C.H. Beck, 2024). В його розумінні «надія — це відношення до світу, що ґрунтується на відкритості людей до майбутнього».
Ми повинні оберігати зв’язок зі світом, що тримається на відкритості до майбутнього!
Трилогія Кіма Стенлі Робінсона «Столична наука»
Кім Стенлі Робінсон ще на початку нового тисячоліття написав новаторську трилогію про соціальні та політичні процеси, пов’язані з кліматичною політикою в США, і опублікував її між 2004 і 2007 роками. Користуючись нагодою, хочу нагадати вам про неї. Будь ласка, прочитайте її і зробіть власні висновки!
У своєму бестселері «Міністерство майбутнього» (2021) Кім Стенлі Робінсон в черговий раз звертається до теми кліматичних змін та їхніх політичних наслідків. Свою першу оповідь на цю тему він опублікував ще у 1981 році — «Потоплена Венеція» (1981), а потім його перша велика праця — трилогія «Столична наука» (2004–2007), яка з переобранням Доналда Трампа на початку листопада 2024 року на посаду президента США на період від 2025 по 2028 рік, видається пророчою. Трилогія складається з таких творів: «Сорок знамень дощу» (2004), «П’ятдесят градусів нижче нуля» (2005), «Шістдесят днів і після» (2007). Є скорочена версія під назвою «Зелена Земля» (2015).
Деякі сюжетні лінії трилогії здаються майже пророчими. У першій частині йдеться про президента, який заперечує зміну клімату, а також про групу вчених, що працюють у Національному науковому фонді або в галузі біоінформатики та намагаються пояснити наслідки майбутньої зміни клімату, і групу буддійських монахів з острівної держави Хембалунґ, які символізують конфлікт між наукою, вірою і надією. У центрі уваги — теми пом’якшення наслідків та адаптація до зміни клімату, Ґольфстрим, тотальне електронне стеження з боку спецслужб. Нарешті, Філ Чейз, новий президент, який визнає зміну клімату, переїжджає до Білого дому. Промінь надії у важкі часи.
У книжці «Шістдесят днів і після» (2007) автор розповідає про новообраного президента США, який визнає проблему антропогенної зміни клімату та доручає Національному науковому фонду ініціювати глобальні технологічні проєкти за моделлю «глобальної інженерії». Зрештою, стає зрозуміло, що не існує одного правильного рішення, натомість є низка рішень, кожне з яких має свою цінність і тісно пов’язане з індивідуальними, культурними, науково-технічними та політичними змінами.
В одному з інтерв’ю для літературного журналу «Локус» («Рубати дрова, носити воду» у «LOCUS», 58/4, квітень 2007) Робінсон висловився про наукову фантастику і свою трилогію «Столична наука» так:
«Я завжди вважав, що наукова фантастика — це найкращий жанр для відображення сучасного американського життя, адже світ змінюється досить стрімко, і ми перебуваємо у всеохопному середовищі технологій, з якого неможливо вибратися. По суті, ми живемо в реальності, схожій на науково-фантастичний роман, — в одному з тих грандіозних колективних витворів — і саме це визначає історію нашого сьогодення».
«Наукова фантастика пропонує людям низку сценаріїв, які вони можуть об’єднати у величезний груповий досвід, який поширює культура».
«Моя мета полягала в тому, щоб використати наявні знання і створити на основі цього розповідь про події, які можуть трапитися в майбутньому — саме так зазвичай відбувається написання науково-фантастичних творів».
«Моя книжка розповідає про глобальне потепління та те, що ми можемо зробити, щоб йому протидіяти. Це поєднання наукової фантастики та сучасного реалізму під назвою “Столична наука”».
«Однак якщо кліматичні зміни поглибляться і їхній вплив стане по-справжньому руйнівним, я вважаю, що людство почне замислюватися над значними заходами для їхної протидії. Насправді, ми вже змінили Землю, тільки ми змінили її помилково і через незнання, і всі наслідки були негативними».
«Очевидно, що стрімкі зміни в культурі цілком можливі, адже ми вже спостерігали це раніше, тож намагання забути про те, що це може статися, є частиною боротьби за владу, яка триває нині».
Терміново потрібен німецький переклад!
На жаль, досі немає німецького перекладу цієї амбітної трилогії романів Кіма Стенлі Робінсона, яка нині, у листопаді 2024 року, влучно описує сумну реальність. Проте його історії могли б стати для нас джерелом надії та підтримки. Трилогія Робінсона «Столична наука» — це заклик до дії та політична утопія про те, що є можливим, навіть — і особливо — в темні часи.
Стаття вперше була опублікована німецькою мовою під назвою «The Road to Climate Dystopia? Warum wir Kim Stanley Robinson lesen sollten!» в журналі «Demokratischer Salon» у листопаді 2024 року.
Переклали Олександра Шадріна, Юлія Ковальчук, Софія Федотова, Маргарита Сергійчук, Софія Боровик, Олександр Кастарнов.
