Експерти вважають, що магія аніме полягає у фантастичній миловидності та реалістичних поганих кінцівках.
Більшість спортсменів після перемоги піднімають руки на знак тріумфу. Коли Ноа Лайлс, американський спринтер, завоював на Олімпійських іграх золото в бігу на 100 метрів, він витяг руки перед собою, звівши зап'ястя разом і витягнувши пальці, ніби готуючись зловити великий м'яч. Жест міг здатися дивним, але шанувальники японської анімації відразу зрозуміли, що Лайлс, затятий фанат жанру, зробив відсилання до популярної франшизи «Драконячі перли» (Dragon Ball).
Можливо, олімпієць був радий, коли 11 жовтня одночасно вийшли і нова серія «Перлів» та відеогра (понад 70 мільйонів людей грають у мобільні ігри з цієї франшизи). Ще один відомий фанат - Сігер Ісіба, новий прем'єр-міністр Японії. Колись аніме було нішевим продуктом для внутрішнього споживання, який «дивилися люди, які не мають друзів у школі», як сумно згадує один продюсер. Але тепер це світова сенсація. У наші дні його експортна вартість у Японії, поряд з іншими видами контенту, такими як відеоігри, наближається до вартості напівпровідників чи сталі. Тепер шанувальників аніме більше за межами країни, ніж усередині неї. За деякими оцінками, аніме подобається приблизно 800 мільйонам людей у всьому світі.
Ті, хто не знайомий із цим жанром, часто запитують, що таке аніме. "Анімація, створена в Японії", - таке просте визначення запропонував Рахул Пуріні, глава Crunchyroll, сервісу для перегляду аніме, що налічує близько 130 мільйонів користувачів у 200 країнах. Але є і естетичний підтекст: аніме зазвичай намальовано від руки і є двовимірним, на відміну від фотореалістичної 3D-анімації, яка стала більш поширеною поза Японією.
Дія аніме, як правило, відбувається в абстрактному місці: пригадаємо розпливчастий образ європейського містечка, що часто зустрічається в роботах Хаяо Міядзакі, найвідомішого японського автора. Така ситуація полегшує сприйняття сюжету мешканцям різних країн. Єдиним бар'єром є мова, але анімацію легше дублювати, ніж звичайні фільми.
Останнім часом аніме стрімко завойовує популярність. За даними дослідницької компанії Teikoku Databank, у 2023 році доходи японської аніме-індустрії досягнуть рекордного рівня: 339 мільярдів ієн (2,3 мільярда доларів), що майже на чверть більше, ніж роком раніше. Майже половина прибутку аніме збирає за кордоном. Минулого року аніме-фільми Netflix переглянули понад 1 мільярд глядачів у 190 країнах. Найпопулярнішими стали «Клинок, що знищує демонів» про хлопчика-сироту, який бореться з демонами, щоб помститися за свою сім'ю, та «Щасливий шлюб» про дівчину з магічними здібностями, яку недооцінює родина чоловіка.
Два фактори пояснюють зростання популярності аніме у всьому світі. Перший - стрімінг, сервіс потокового мовлення, завдяки якому аніме стало простіше знайти та подивитися. Шанувальникам більше не потрібно залежати від рішень мережевих операторів або чекати тиждень, поки вийде черговий епізод. Вони можуть дивитися, досліджувати та відкривати для себе щось нове самостійно. Під час пандемії глядацька аудиторія аніме пережила бум, коли весь світ місяцями сидів удома перед екранами. (У 2020 році аніме вперше заробило більше грошей за межами Японії, ніж у країні). З того часу кількість глядачів продовжує зростати як у Японії, так і по всьому світу. Попит народжує пропозицію. У 2023 році аніме-студії зареєстрували близько 300 ліцензій на свої роботи у таких регіонах, як Північна Америка, Південно-Східна Азія та Західна Європа.
По-друге, глядачі стали з підозрою ставитись до голлівудських фільмів. С'юзан Нап'єр, професорка Університету Тафтса та експертка з аніме вважає: «Технології не створили утопію, як ми думали, і світ після холодної війни став більш небезпечним, ніж ми собі уявляли». Щасливий кінець видається неправдоподібним. Аніме припускає, що героїв вбивають, а персонажі зазнають величезних втрат. Водночас головні герої часто милі та викликають симпатію. «Це похмурий світ, – зазначає Нап'є, – тому глядачам хочеться бачити милих та пухнастих».
Глобальне поширення аніме стало можливим завдяки його еволюції. Японські комікси та графічні романи, відомі під загальною назвою «манга», вже давно є основою для аніме. На відміну від британських та американських коміксів, манга не призначена насамперед чи навіть в основному для дітей. Щорічно публікуються тисячі нових книг манга практично на всі мислимі теми, від фривольних історій до роздумів про війну, що дає аніме невичерпне коло джерел.
Близько 30 років тому студії почали випускати більше аніме, орієнтованих на дівчаток, наприклад «Сейлор Мун», у якому менше уваги приділялося боям та роботам, а більше – сюжетним лініям та магії. А в міру того як фанати ставали старшими, творці почали робити складніші твори, часто з більш дорослою тематикою.
У 2003 році Міядзакі отримав премію «Оскар» за «Віднесених привидами», химерну фантастичну історію про дівчинку, яка рятує своїх батьків.
Приблизно водночас «Dragon Ball» та «Покемон» зацікавили нове покоління фанатів. Японський уряд помітив це і врешті-решт вжив заходів: у 2013 році він запустив ініціативу під назвою «Cool Japan», в рамках якої вклав близько 90 мільярдів єн у розвиток японської творчої індустрії за кордоном. Ініціатива виявилася невдалою через неправильно вибрані інвестиції, але це не завадило уряду повторити спробу: політики мають намір збільшити вартість японської індустрії контенту за кордоном у чотири рази до 2033 року.
Кропотлива природа двомірної анімації, намальованої вручну, надихає творчих людей поза Японії. На початку цього року Усман Ріаз, пакистанський режисер, випустив анімаційний фільм «Стекляр», повністю знятий у Пакистані та озвучений мовою урду. У тому ж стилі витримано і майбутній мультфільм по «Володарю перстнів», «Війна Рогіримів», який вийде на екрани в грудні. Його режисером став Каміяма Кендзі, який працював над аніме усю свою кар'єру.
Інші автори використовують естетику у нових напрямках. Відмінний серіал Netflix «Блакитноокий самурай», отримав премію «Еммі» за анімацію і увійшов до десятки найпопулярніших серіалів сервісу в 50 країнах після прем'єри минулого року. Створений американкою японського походження та її чоловіком, він відрізняється пишною естетикою та жорсткістю, віддаючи шану таким режисерам, як Квентін Тарантіно.
Проте залучати шанувальників аніме не обов'язково за допомогою анімації: минулого року Netflix запустив серіал із реальними акторами «One Piece. Великий куш», заснований на популярній однойменній манзі (оригінальний аніме серіал, що вийшов у 1999 році, став одним із найпопулярніших брендів аніме за всю історію, було продано понад 1100 епізодів та 500 мільйонів екземплярів манги).
Але, незважаючи на всі експерименти, традиційне аніме не демонструє жодних ознак занепаду. «Люди усвідомлюють, що світ став більш суперечливим та небезпечним, і у них менше можливостей вірити у щасливий кінець історії», — вважає Нап'є. Погані новини для світу, але добрі для японських аніматорів.
