Батьки дитини мають право укласти між собою договір про сплату аліментів на дитину, який укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Про це інформує «Закон і Бізнес» з посиланням на Судову владу.
Сторонами аліментного договору виступають батьки дитини, причому незалежно від того, перебувають вони у шлюбі між собою чи ні.
Умови договору про сплату аліментів на дитину мають визначати:
розмір;
строки;
порядок виплати;
підстави цільового використання аліментів.
Умови договору про сплату аліментів на дитину не можуть порушувати права дитини, які встановлені Сімейним кодексом.
При посвідченні договору про сплату аліментів на дитину нотаріусом роз’яснюється зміст частини другої статті 189 Сімейного кодексу з одночасним зазначенням про це у тексті договору у частині можливості стягнення аліментів у безспірному порядку на підставі виконавчого напису у разі невиконання одним із батьків свого обов’язку за договором.
Однак варто знати, що необхідною умовою договору є визначення місця проживання дитини, яке співпадає з місцем проживання одного з батьків. Саме цей з батьків є отримувачем та власником аліментів (ч.1 ст. 179 СК). Така позиція відповідає загальній концепції СКУ, згідно якої вирішення усіх істотних питань з приводу виховання дитини (стаття 157 СК) та права власності на аліменти (стаття 179 СК) залежить від спільного або роздільного проживання одного з батьків та дитини.
Важливі моменти договору:
місце проживання дитини визначається відповідно до місця проживання одного з батьків;
за регламентом зустрічей з дитиною фіксується порядок побачень, спільного відпочинку, святкування днів народження тощо;
розмір аліментів не може бути меншим за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;
індексація аліментів забезпечує збереження купівельної спроможності аліментів у умовах інфляції.
Розмір аліментів визначається за згодою сторін.
Проте у будь-якому випадку розмір аліментів за договором повинен відповідати вимогам статті 182 Сімейного кодексу, відповідно до якої мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
