Шухевич став одним з найяскравіших лідерів національного руху за незалежність України під час Другої світової війни і в перші роки після неї.
У 1930 році він вступив до Організації українських націоналістів (ОУН), брав участь в організації збройних акцій проти дискримінаційної політики польського уряду щодо українців. За що провів близько трьох років в ув’язненні.
У 1941 році, ще до початку радянсько-німецької війни, Шухевич очолив формування Нахтігаль з 330 осіб — іноземний легіон у складі німецького вермахту. Увійшовши до Львова в червні того ж року, солдати Нахтігаль виявили свідчення масових розправ НКВС над мирним населенням. Тоді Шухевич по радіо оголосив про відновлення Української держави. Однак це не входило в плани Третього рейху, і багато активістів ОУН, зокрема і Степан Бандера, потрапили в концтабір.
Шухевич керував українським підпіллям і збройною боротьбою проти радянської влади з 1944 по 1950 роки в Україні.
Згинув Шухевич у 1950-му під час спецоперації радянських спецслужб щодо його затримання. Після його загибелі збройна боротьба пішла на спад, але створений ним механізм працював аж до 1956 р, коли КДБ СРСР зуміло ліквідувати останній опір.
В ніч на 1 січня 2024 року під час масової ракетної атаки росіяни влучили в музей імені Романа Шухевича в Білогорщі. Зараз будівля музею повністю зруйнована. Проте тільки будівля, а сам Роман Шухевич увійшов в історію України як борець за її волю та став символом цієї боротьби.
