Вероніка Рупенталь зібрала для вас найцікавіші відео про культуру та мистецтво за тиждень. Корисний і розважальний контент для вашого відпочинку. Приємного перегляду!
Як режисери розповідають про свого батька?
Цей випуск мав стати першим в історії нашого каналу. Я задумав розказати про "батька" в кіно, зокрема і через те, що працюючи над "Люксембург, Люксембург", я передивився здається всі можливі фільми про батьків. Про хороших, поганих, небезпечних. Про любов та ненависть, про захоплення і відразу. Про успішних та невдах. Це есе результат досліджень важливої для мене теми, того як автори розповідають про своїх, або чужих батьків. Чомусь я вирішив відкласти його публікацію до особливого дня, і цей особливий день сьогодні, бо сьогодні День батька... Хтось в цей день може привітати свого батька, а хтось просто згадати... Адже батько є в кожного з нас.
«Дім дракона»: якісна екранізація чи провал?
Після того, як «Гру престолів» наздогнав статус культовості і драматичний серіал про складну політичну систему став навіть частиною поп-культури, студії було нелегко зрозуміти, як саме розвивати всесвіт екранізацій Джорджа Мартіна. Не хотілось, аби проєкт розглядався з позиції вічних порівнянь з першою вдалою адаптацією - треба було створити щось нове, але у схожому настрої. «Дім дракона» пережив виробниче пекло, що зараз відбувається і з іншими серіалами за творами письменника, але він став одним з найбільш оцінених телевізійних шоу останніх років. Для того, аби зрозуміти, чому так, зосередимось на трьох важливих аспектах формування проєкту.
ЯК ХЛОПАКИ знищили МАРВЕЛ / The Boys vs Marvel
Сьогодні, на тлі релізу гаряче очікуваного 4 сезону Хлопаків, ми поговоримо чому дорослим панам та панянкам імпонують одні та викликають відразу інші супергеройські франшизи. Адже доки світ впевнений у неминучому краху жанру, а його мастодонти Марвел потопають у провалах, божевільні Хлопаки продовжують гнути лінію, шокуючи всіх та кожного.
Таємниця КОМОРИ: варварство чи ТРАДИЦІЯ?
«Вижила і перемогла»: чому варто читати «Пригоди української літератури»? | Єстети | Ніка Чулаєвська
Як довго писались «Пригоди української літератури»? Наскільки у «Пригодах української літератури» літературний канон є суб'єктивним? Якими є візуальні образи та психологічні портрети у книзі? Чи дійсно усі геніальні письменники апріорі є інтелектуалами? У новому випуску «Єстетів» літературознавці Ростислав Семків і Богдана Романцова разом з художницею, поеткою Оленою Павловою за ромовим чаюванням з гостею – редакторкою Нікою Чулаєвською – говорять про книгу «Пригоди української літератури»
Сучасна кримськотатарська культура
Кримськотатарська культура, попри геноциди та репресії, намагалась не лише зберігатись і консервуватися, а й розвиватись. Майже 100 років тому на екрани вийшов фільм «Алім», над яким спільно працювали український режисер Георгій Тасін та кримськотатарський історик-етнограф Усеїн Боданінський. 1957 року, після зняття з кримських татар статусу спецпереселенців — без права повернення на батьківщину, — в Ташкенті з'явився кримськотатарський ансамбль пісні і танцю «Хайтарма». Колектив довгі роки далеко від батьківщини працював над збереженням кримськотатарської музичної культури. Більше про сучасну культуру кримських татар, її яскравих представників та умови, у яких вона розвивалася, розповідає Алім Алієв — заступник генерального директора Українського інституту, засновник літературного проєкту «Кримський інжир».
Зоя Казанжи про те, що тримає
За що триматися, коли довкола темно? Де шукати ресурс, коли його нема? Про усе це, а ще про любов та війну, про біль втрати та про пошуки світла у ці темні часи говорили з письменницею та журналісткою Зоєю Казанжи. Про книгу «Щось таке як любов»: Жінки з нової книжки Зої Казанжи мешкають поряд з нами. Вони закохуються й розчаровуються, наражаються на сучасні проблеми й утікають від минулих, цілуються при місячному сяйві й плачуть у подушку, заварюють каву або чай і в’яжуть шкарпетки, слухаються своїх мамів і повстають проти їхнього деспотизму. При жінках — чоловіки. Теж різні: рішучі й боязкі, хитрі й простодушні, занедбані обставинами й успішні, егоїсти й щиросердні. У сюжетах оповідань персонажі весь час у русі — якщо не автом, то потягом чи літаком, на крайній випадок є й тролейбус або трамвай. Найчастіш уживане в оповідях слово «життя». І це зрозуміло, адже у житті, кажуть мудрі люди, як на довгій ниві: не пройдеш, ноги не вколовши. Тому авторка й обирає життєві сюжети, у яких кожен персонаж зазнає неухильних ран, проте й знаходить від них спосіб заживлення. Любов’ю.
Дискусія «Долаючи розрив: як дорослим читати дитячі книжки»— XIІ Книжковий Арсенал
Дискусія «Долаючи розрив: як дорослим читати дитячі книжки» відбулася 2 червня 2024 на Літературній сцені ХІІ Книжкового Арсеналу. Мова дискусії — українська. Учасниці: Ольга Русіна, Олена Рибка, Мар'яна Савка, Катерина Міхаліцина. Модерує Тарас Малий.
