Український фолькор переповнений різними перлинами. Вони виблискують окремими віршами, приказками та навіть піснями на тему «18+». Як і чому прості українці так цінували сороміцькі пісні дізнаємося далі.
Сороміцькі пісні — це винуватці гучного сміху та веселощів на весіллях, різних застіллях українців ще з давніх-давен. Так звані пісні про «неприйнятне» існували з ХІХ століття і їх широко використовували в межах усієї України.
Таку творчість інтелігенція розцінювала як сором, а для простих селян це була окрема спіраль українського ДНК.
Справжня еротика була табуйованою завжди, але українці вміли викрутитися. Звідси маємо великий ряд нових слів з подвійним сенсом для приховування справжнього змісту пісень.
Чоловічий орган у фольклорі нерідко перетворювався на стручка, перчика, смичку, кочергу або ж навіть коня. Жіночу принаду натомість називали куркою, капустою (звідси і пішов вислів «знайти дитину у капусті»), полуницею, пиріжком та навіть трояндою.
Про кунілінгус давнім українцям також було добре відомо:
Тече вода з-під города,
Та й крижечка леду.
Моя любка солодшая
Від цукру, від меду.
— зап. 1898 року Е. Крушельницька, слобода Біла Тернопільського повіту
Як зазначає етнограф Михайло Красиков, пісні та приспівки, перенасичені еротичною символікою та сміливими метафорами, були обов’язковою частиною українського весілля. Кожен день святкування мав певні ритуали. Ідеї парування та плодючости в них були основними.
Коровайниці, яких родина запрошувала для випікання весільного короваю, мали бути щасливими у шлюбі та багатодітними. Коли з діжі вибирали все тісто, у неї встромляли ніж і співали:
Коло діжі чотири ножі,
А п’ятий на послузі,
Коло діжі свічі палають,
А на столі коровай бгають.
Діжа тут символізувала піхву.
Чимало існувало й псевдосороміцьких загадок, які начебто позначали «ази» статевого життя, але насправді описували звичайні речі. Подібні жарти найчастіше загадували хлопцям для перевірки кмітливості та здатності до асоціативного мислення.
Наприклад, «солений макляк у штанах закляк» або «Покладу тверле, вийму мʼяке, із кінця — крап, крап», – це про солоний огірок.
«Коли б не дідів чучух, то б бабина чучела по коліна заросла», – про віник, хату і сміття.
«Ввійшов у хату, ухопив мохнату та вложив голо, щоб тепло було», – рукавиця.
Давні українці були ще тими фанатами гострого гумору. Так, за Локальною історією, в деяких регіонах Полтавщини та Сумщини у свій сороковий день народження влаштовували справжнє шоу. У чоловічому варіанті свята «винуватцю» прив’язують до пояса палку сухої ковбаси, банан, кабачок, кукурудзяний качан або здоровий корінь хрону, а поряд – пару лимончиків чи цибулин, картоплин. Жінка просить не рубати, намагається відкупити чоловічий орган. Однак «лікар» чи «кат» невблаганні, лише дозволяють кумцям вирішити, скільки відрубати, щоби того, що залишилося, вистачило.
У жіночій версії святкування на іменинницю справді намагаються надіти «вузду». А між ногами вішають замок, віддаючи ключі тільки чоловікові чи чоловікові та кумові (кумам), або тільки кумам.
У ХІХ столітті між етнографами ще точилися цілі дискусії про те, чи варто записувати таку «творчість» на папері. Тим не менш, сороміцький фольклор активно співають і досі.
