Волонтера з Нової Каховки Артема Баранова, незаконно засудженого до 10 років та 6 місяців, етапували до виправної колонії №15 в Батайськ Ростовської області. Про це виданню ZMINA повідомила його цивільна дружина Ілона Слива. Фото: Батайська виправна колонія №15Про своє нове місцеперебування Артем розповів рідним у нещодавно надісланому листі. За його словами, з ним все гаразд і він почувається добре. Він також повідомляє, що їжа у колонії є кращою, ніж у СІЗО. “23 березня 2024 року мене перевезли до нової установи в Батайськ, розташований за 5 кілометрів від Ростова. За ідеєю, це вже фінішна пряма”, – пише чоловік. Як зазначає Ілона Слива, відтепер Артему можна надсилати дві 20-кілограмові посилки та дві 2-кілограмові бандеролі на рік. Але при цьому дозволяється надсилати в необмеженій кількості посилки з медикаментами. Для цього на коробці необхідно написати маркером “ліки” та намалювати хрест. У листі чоловік також просить рідних надіслати йому каву, замінник цукру, чай, приправи, цибулю, часник, цигарки, перець, шампунь, мило, зубну пасту та щітку, зошит, ручки, конверти, мазь від комарів тощо. З ліків він просить передати вітаміни, алмагель й розчинні порошки від простуди. “На жаль, тут не працює система електронних листів, тому краще їх не надсилати. У мене все добре, читаю книжки та ходжу на прогулянки. Передай усім вітання. Обіймаю, люблю, цілую”, – пише він. За словами Ілони Сливи, мати Артема – Олена Баранова – померла від серцевої недостатності на початку року. Патологоанатом повідомив рідним, що через діабет та набряк легенів серце у жінки працювало лише на 50% Перед тим, як вона пішла з життя, Олена лежала у лікарні, де їй робили різні процедури для полегшення перебігу захворювання. “У неї були проблеми з сатурацією, тому їй знову запропонували залишитися у лікарні. Однак вона вирішила лікуватися вдома та їздити щодня до лікарні на процедури. Того дня вона пропустила процедури і їй раптово стало погано. Швидка допомога, яка приїхала на виклик, не змогла її врятувати. Олену поховали в окупованому Криму, де вона проживала останні два роки. Для Артема це стало ударом, він важко переживав смерть мами. У нього навіть не було можливості з нею попрощатися та провести в останній путь. Росіяни руйнують все на своєму шляху – міста, села, родини, долі людей. Поки вони одних незаконно судять, інші помирають, не дочекавшись своїх синів”, – зазначила цивільна дружина Артема Баранова. Нагадаємо, у Ростові незаконно засудили викраденого в Новій Каховці Артема Баранова до позбавлення волі на 10 років та 6 місяців. Українцю висунули звинувачення за статтею 276 Кримінального кодексу РФ (“шпигунство”). Справу Артема Баранова розглянули дуже швидко. Було проведено лише два судових засідання, під час яких покази свідків не заслуховували, а сторона обвинувачення просто надала їхні письмові свідчення. Артема Баранова росіяни викрали з власної квартири 13 серпня 2022 року. Спочатку чоловіка утримували в підвалі Каховського поліційного відділку, після чого перевезли до табору утримання військовополонених в окупованому Севастополі. Там він нібито мав очікувати на обмін, але натомість наступні кілька місяців його переправляли до різних в’язниць на території Росії. В лютому 2023 року проти Артема Баранова порушили кримінальну справу за статтею “Шпигунство”, яка за Кримінальним кодексом РФ передбачає від 10 до 20 років ув’язнення. Чоловік має проблеми зі здоров’ям, і рідні побоюються, що він може не витримати умов полону. Зокрема, за словами родичів, в Артема вроджена серцева вада, панкреатит та клишоногість (йому тричі робили операцію на нозі). Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує насильницькі зникнення, затримання та викрадення цивільних осіб на тимчасово окупованих територіях. Якщо ваші рідні зникли або ви маєте побоювання, що їх могли викрасти, напишіть, будь ласка, на нашу електронну адресу es@humanrights.org.ua. Наш представник зв’яжеться з вами. Отримана інформація за згодою заявника буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, а також міжнародних організацій для внесення ними інформації до періодичних звітів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Міжнародного кримінального суду тощо, для документування та подальшого розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні та притягнення винних до відповідальності.
