Український актор, казкар-лірник, колишній учасник київського гурту "Вій" Сашко Лірник (справжнє ім’я Олександр Власюк) заявив, що більшість українських письменників за часів Російської імперії були змушені писати російською мовою. Це не привід відмовлятися від них.
Про це він написав на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.
"Україна була триста років складі у Російської імперії. За цей час багато письменників українських писали. Змушені російською мовою, бо українською не видавали. Була пряма заборона. Хто хотів щось писати- змушений був писати в межах і рамках імперії. Цілий інститут цензорів був для цього.
Одиниці видали свої твори українською. Кобзар видали за рахунок приватного бізнесмена Семиренка наприклад.
А Котляревський видав ще до заборони. Та і сам він був на імперській службі, до речі.
Ну не було тоді героїчних повстанців і полум‘яних бандерівців. Не було літератури спротиву і антиімперських письменників. Звідки було їм взятися?
Вся еліта козацька стала російськими дворянами і вписалася в імперську ієрархію. Духовенство і все-все-все.
Українські мислителі, філософи і творці всі були вписані в імперські структурні дискурси. Від Прокоповича до Сковороди.
Формування націй тільки розпочалося в Європі після "весни народів". Але процес цей довгий і нерівномірний. Не можна із сучасними мірками і уявленнями підходити до тих часів.
Був час, коли в Києві тільки п‘ять родин інтелігенції були україномовними. А інших були тисячі. Та і зовсім недавно, ще при совку ми всі були піонерами і комсомольцями. Прийшов час національного усвідомлення. Це було прямо у мене на очах.
А до того формувався савєцкій народ. До цих пір відхаркуємо. Он Тичина і Павличко з Рильським про радянську владу писали ще.
Нестайко писав про дружбу народів і совєцьку армію. Ільченко в своєму "Козаку Мамаю" про братній русскій народ. Не кажу про Довженка. Це ж зовсім недавно було.
А в ті часи вимагати від тодішніх письменників різкої націоналістичної позиції геть не випадало. Ще час не прийшов і нація навіть не формувалася. Хоча б істориків почитайте якихось чи шо. То що всіх геть? Дурня повна.
Ставити питання тодішнім письменникам "чого ти, падла, в танку не згорів?!" — абсолютна бездумна нісенітниця.
Звичайно антиукраїнські і шовіністичні твори нам не підходять. А решта? Що за хунвейбінство?
Із усього масиву культури вибираємо виключно те, що нам зараз підходить, в цей момент. А все решта — вороги і сміття!
Замість повернути до своєї культури, перекласти і мати свої діаманти, то викидати і топтати? Клепку треба мати в голові.
Це зараз уже є альтернатива і вибір кому служити своєю творчістю- Україні чи імперії. І зараз чітко видно хто ворог. Та і самі творці обирають сторону. Тікають до московщини, чи навпаки захищають Україну. Тут все ясно. Тут можна вже міряти сучасними поглядами. Бо є нація і є держава Україна. Не так давно, до речі.
Але розсварюватися нам між собою через це точно не можна. Я маю друзів місті Торніо у Фінляндії. І мене вразило те, що фіни, поряд із своїми полеглими героями — захисниками в "Фінську війну", доглядають за могилами чевоноармійців- агресорів. Навіть пам‘ятник замовили. Бо то вже загиблі.
Не викидають їх із могил і не везуть на звалище. Розуміють той час. Може тому фіни і живуть найкраще у світі. Бо розумні", — написав він.
