Вони прожили в окупації 19 місяців. А потім, наважилися виїхати до дітей в Європу. Бо втомилися чекати визволення. Довелося залишити усе, що було нажито за 50 років активного життя. Історія про двох пенсіонерів 68 та 66-річного віку. Далі журналіст novakahovka.city описує розповідь від першої особи. З України до Іспанії Ми виїхали 19 червня 2023, бо вже втомилися чекати. Прожили з жінкою в окупації рік і сім місяців. Діти робили нам маршрут від готеля до готеля. Завдяки їм, ми побачили Європу, бо ніколи нікуди не виїжджали. Точніше, я по роботі їздив, а от жінка ніде не була. Виїжджали самостійно машиною. Спочатку виїхали до Росії, потім до Грузії, а далі — в Турцію. Доїхали до Греції, а потім замовляли квиток на паром, переїхали в Італію, а далі — в Іспанію. Фото героя публікації Коли їхали по Турції, то рухалися біля моря. Бачили гарні пейзажі і краєвиди. У нас вийшла подорож, такий подарунок зробили нам діти.У Європі ми побачили як люди живуть. Було сумно і прикро, що у нас в цей час війна, а в інших країнах люди продовжують насолоджуватися життям. Тяжко було виїжджати, що покидаємо рідні міста. Але вже в дорозі, більше звертали увагу на те, що навколо. У дорозі підвела машина, система охолодження вийшла з ладу. Харчувалися на заправках та в кафе. У деяких готелях був сніданок. Втомилися чути вибухи В окупації під час вибухів наша Бєлка ховалася у ванній. Було страшно, але в підвал ми не бігали, сиділи у коридорі. Набридло чути ці вибухи. У жінки діабет, а мені потрібна операція. Тому й наважилися на виїзд. На блокпостах, коли бачили, що ми їдемо з собакою, нас питали, куди ми її веземо. Кажу: “На відпочинок”. Військовий: “А я думав на виставку”. Для військових говорили, що їдемо у місто-курорт в Росії Нальчик (столиця Кабардино-Балкарської республіки). Фото героя публікації Нас не перевіряли, хоча на кордоні при в'їзді в Росію військовий бачив мій ноутбук і телефон. Він подивився речі в багажнику і пішов. Розповідали, що декого водили на допити. Може, це від віку залежить — нас не перевіряли. Окупанти пограбували дачу У Корсунці затопило перший поверх нашої дачі. А на другому — поселилися російські військові. Усе там пограбували, повикидували речі, все порозбивали — від посуду до дверей. Постріляли з автоматів каструлі у дворі. Їздив на дачу, щоб забрати свої речі. В останній п’ятий раз, коли приїздив, то вони мені сказали: “Дед, ты больше сюда не приезжаешь. Мы тебя не пустим. После тебя сюда прилеты бывают”. Я їм кажу: “Які прильоти? Я що з телефоном сюда їжджу чи що?” Не розумію, для чого було псувати речі. Захист завдяки накопичувальним страховкам Зараз з жінкою живемо за 50 км від Барселони, біля дітей. Добре, що свого часу зробив накопичувальну страховку собі і жінці у двох міжнародних компаніях. Тепер живемо завдяки цим виплатам і додатково державним пенсіям. Якби не вони, то відчували б себе жебраками на старості літ у чужій країні. Добре, що колись прийняв ці рішення — хто ж думав, що колись доведеться залишити усі статки за 50 років. Novakahovka City
