Драми в серіалі HBO виявилося більше, аніж зомбі. Сподіваємося зустрітися з ними у наступних частинах.
Телеканал HBO та стрімінговий сервіс HBO Max показали всі дев'ять серій «Останніх з нас» («The Last of Us») — похмурого постапокаліптичного серіалу за мотивами культової відеоігри, над яким її творець, гейм-дизайнер Ніл Дракманн, працював разом із шоураннером «Чорнобиля» Крейгом Мейзін. Підбиваємо підсумки найгучнішої телевізійної прем'єри року.
Екранізація відеоігор – серйозний головний біль для Голлівуду. Великобюджетні студійні постановки «Принц Персії: Піски часу», «Варкрафт» та «Кредо вбивці» не виправдали касових очікувань продюсерів і не запустили міцні франшизи (хоча такий шанс, здається, все ще має «Анчартед»).
Беззастережного фінансового успіху досягли лише зворушливі сімейні фільми з Пікачу та Соніком та маловибаглива серія екшен-хорорів «Оселя зла», в якій Мілла Йовович кришила зомбі. Причому глядачі не захотіли йти в кінотеатри ні на «Оселю зла» без Йовович, ні на Йовович без ходячих мерців («Мисливець на монстрів»). І так, критики, як правило, знищують фільми за мотивами відеоігор, навіть якщо їх раптом знімав не якийсь відомий майстер поганого кіно на кшталт Уве Болла. На жаль, у світі серіалів «Оселя зла» від Netflix та «Halo» від Paramount+ також не вдалося змінити стан справ: перший закрили відразу після першого сезону, другий, ймовірно, скасують після другого.
«Останні з нас» мали зняти прокляття з невдачливого жанру. По-перше, серіал запустив шановний канал HBO, на якому вийшли «Гра престолів», «Сопрано» та «Хранителі». По-друге, шоураннером став Крейг Мейзін – творець успішного «Чорнобиля». По-третє, режисери покликали не лише міцних телевізійних ремісників, а й зірок європейських фестивалів Кантеміра Балагова («Тіснота»), Ясмилу Жбанич («Куди ти йдеш, Аїдо?») та Алі Аббасі («На межі світів »). Щоправда, Балагову довелося залишити проект через творчі розбіжності (хоча в першому епізоді таки залишилося кілька знятих ним сцен).
HBO, безумовно, вдалося створити на основі The Last of Us сильну драму, яка здатна захопити не лише фанатів відеоігор, а й вибагливу аудиторію, яка ніколи не брала до рук джойстик. Це рідкісний випадок, коли інтереси всіх глядачів збігалися: потрібно було лише старанно перенести на екран події першоджерела. По суті, гранично кінематографічна відеогра вже була готовою драмою з яскравими візуальними образами, філософськими питаннями та харизматичними, але неоднозначними персонажами. Автори не стали винаходити велосипеда — події гри залишилися практично без змін (за винятком того, що зараза в серіалі не поширюється суперечками), але Мейзін і Дракман додали безліч деталей і розширили біографії героїв.
Про сюжет уже писали достатньо. В альтернативному 2023 році - через двадцять років після початку епідемії, що перетворила цивілізацію на руїни, - контрабандист Джоел (Педро Паскаль у черговій ролі брутально-трагічного мовчуна) намагається в цілості та безпеці переправити дівчинку-підлітка Еллі (Белла Ремзі) через усю країну. Дорогою вони зустрічають військових, мародерів, революціонерів та заразних зомбі (у серіалі та грі їх називають виключно «зараженими»), уражених грибком кордицепсом. Поступово Еллі для Джоела перетворюється з «вантажу» на рідну душу — і запеклий убивця, який колись втратив дочку, знаходить нову дитину.
Сценаристи «Останніх з нас» старанно відтворюють жанрові стежки, але не наголошують на дії. У серіалу вкрай спокійний темп, і серії за великим рахунком є самостійними розділами. Найкращі з них взагалі нагадують пляшкові епізоди, і саме в них Дракманну та Мейзіну вдається здивувати глядачів. «Довгий-довгий час» (третій епізод) — це мелодрама про виживальника з параноєю, який знаходить любов всього життя у себе на подвір'ї: художник, що проходив повз нього, потрапляє в його пастку. Цих тихих сцен із сімейного життя, зіграних під кантрі-баладу Лінди Ронстадт «Long Long Time», не було в оригінальній грі, і вони ніяк не рухають уперед основний сюжет (у фіналі серії Джоел та Еллі лише знаходять машину). При цьому третій епізод — один із головних успіхів серіалу.
«Лишившийся позаду» (сьомий епізод) — ще один сентиментальний флешбек, який розповідає про те, як Еллі закохалася у свою найкращу подругу Райлі. Ця короткометражка про ніжне та трагічне перше побачення серед гральних автоматів занедбаного торгового центру глибше, ніж у грі, розкриває характер Еллі. Восьмий епізод «Коли ми потребуємо» став напруженим сектантським трилером про громаду канібалів, до рук якої потрапляє головна героїня. При цьому зім'ятий (всього 43 хвилини!) і жорстокий фінал сезону виникає несподівано, змушуючи глядачів перевіряти, чи вони не проскочили якийсь епізод ненароком. Надто вже швидко Еллі і Джоел дістаються з Бостона в Солт-Лейк-Сіті, де тягар їх подорожі раптово знецінюється.
Однак це не закінчена історія, серіал завершується кліффхенгером — попереду на нас чекають ще як мінімум два сезони, в яких, як обіцяють творці, буде більше грибкоподібних монстрів. І справді, якщо цій постапокаліптичній історії про переживання горя, пошуки сенсу життя, кохання під час чуми, людяності, помсти та жорстокості чогось не вистачає, то це старих добрих зомбі.
