В 2021 році Україна імпортувала 6,9 млн т дизельного пального, з них близько 2,3 млн т або 33% припадає на потреби агросектору. Щомісячний загальний імпорт складав 400-700 тис. т, з більшою потребою щомісячних поставок в другій половині року – час збору та транспортування врожаю. Постачання на 80% відсотків здійснювалися залізничним транспортом. Водночас 40% імпорту надходило переважно залізницею з республіки білорусь та 28% з російської федерації.
З початком повномасштабної війни росії проти України постачання кардинально змінилися, і єдиним варіантом постачання стало надходження дизпалива з країн ЄС або транзитом через них. В квітні 2022 року обсяг імпорту дизпалива склав лише 304 тис. т, значна частка якого була спрямована на потреби ЗСУ. В той же час, аграрії та інші споживачі вже зараз – під час посівної – відчувають дефіцит дизпалива, який без нарощення обсягів постачання може ще більш посилитися. Зокрема збільшення обсягів експорту зернових та олійних культур, рослинних олій вантажними автомобілями до країн ЄС або транзитом через них суттєво збільшує потреби дизпалива для автотранспорту, що обслуговує агросектор України.
Одна з основних причин поточного дефіциту пального в недостатній логістичній спроможності поставок в Україну та по її території – не вистачає спроможності залізничних постачань, брак автоцистерн для перевезення пального, а також довге логістичне плече поставок.
Рішенням проблеми може стати принцип: зерно та олію з України в ЄС, назад – дизпаливо.
Аграрії везуть на експорт зернові вантажі та рослинні олії в автозерновозах, а також в 20 фт контенейрах вантажівками та залізницею. Натомість на зворотному шляху зазвичай автомобілі та контейнери їдуть без вантажу – порожні.
Обсяг таких перевезень за підсумками квітня 2022 становить до 1 млн т на місяць і буде зростати, адже Україні потрібно експортувати щонайменше 3 млн т зерна та 400 тис. т олії щомісячно.
Цілком реально на зворотному шляху використовувати спеціальні флексітанки для перевезення дизпалива в Україну. Звісно, для таких перевезень мають бути виконані відповідні умови безпеки: проходження відповідного навчання водіями з отриманням свідоцтва, доукомплектування автомобіля засобами пожежогасіння та іншим спорядженням згідно вимог, періодична перевірка цілісносності та ступеня зносу флексітанків, використання дублюючих шарів для уникнення розливу палива за межі контейнера, кузова автомобіля, тощо. Тим не менше, таке рішення суттєво знизить вартість перевезень, завантаженість доріг та дефіцит постачань дизпалива в Україну.
Наразі в Україні і Європейському Союзі такий тип транспортування автомобільними дорогами достатньо не врегульований та, відповідно, на загал не вважається дозволеним, адже дизпаливо відноситься до небезпечних вантажів (хоч і з низьким ступенем небезпеки), перевезення яких має окреме регулювання.
У зв’язку з суттєвим дефіцитом дизпалива та очікуваним зростанням потреби в ньому УКАБ звернувся до Уряду та відповідних міністерств з проханням ініціювати внесення змін до нормативно-правових актів України щодо врегулювання можливості перевезення дизпалива в спеціальних флексітанках, а також направити звернення до сусідніх країн Європейського Союзу – Польщі, Румунії, Угорщини, Словаччини, Болгарії, Литви, Латвії та Молдови – щодо можливості перевезення дизпалива в флексітанках з їх території до України відповідно до положень ADR.
На першому етапі можна досить швидко розгорнути численні мобільні хаби для перевантаження дизпалива в флексітанки неподалік кордону України з країнами ЄС, і постачання по території України перевізниками, що не мають вантажу на зворотному шляху.
Після погодження з сусідніми країнами ЄС такі перевезення стануть ще більш ефективними, адже буде можливість везти дизпаливо прямо з точок відправки без перевантаження.
