На початку ХХ століття Любеч був мальовничим містечком із населенням близько 3,7 тис. чоловік і досить розвинутою, як на той час, соціальною інфраструктурою:
- волосним правлінням,
- трьома початковими школами,
- лікарською амбулаторією,
- богадільнею,
- поштово-телеграфною станцією,
- паромною переправою і пристанню на Дніпрі.
Крім землеробства і тваринництва, місцеві мешканці залюбки займалися садівництвом і городництвом, рибальством, лісовими промислами й торгівлею.
У містечку діяли численні крамнички, розташовані здебільшого на Базарній площі, де щопонеділка відбувалися торги й чотири рази на рік – ярмарки.
